У статті розглянуто проблему історичного наростання полемічної напруги між аналітиками гоголівської формули «сміху крізь сльози» від імені АВТОРА. На тлі цієї історії запропоновано нову реконструкцію відповідності певних сюжетних місць «Мертвих душ» і ідейно-сюжетних місць популярних релігійно-дидактичних та релігійно-філософських праць XVIII – початку XIX ст., що
відкриває додаткові можливості у визначенні спектру значень сміху в полеміках автора з читачами щодо натури головного героя поеми.