Судові промови, які навіть в умовах утисків і заборон українські правники виголошували рідною
мовою, поки що мало вивчені, їх майже не використовують у навчальному процесі, даючи переважно
переклади з інших мов. Автор показує, що чимало українських судових промов минулого століття
відповідають найкращим зразкам класичної судової риторики. У статті підкреслено, що сьогодні
важливо враховувати інноваційні процеси, властиві розвитку української літературної мови, дбати
про високий рівень культури мовлення правника.