У статті висловлено гіпотезу, що апокриф «Ходіння Агапія до раю» є тематичним інтекстом
п’єси М. Куліша «Народний Малахій». У розвідці зроблено спробу простежити генетико-контактні
зв’язки між середньовічним наративом та текстом першої третини ХХ ст. Окрім засвоєння
окремих образів, мотивів, сюжетів, у драмі адаптовано структуру ходінь до раю, «жанру-васала»,
у межах якого відбулася інтеграція двох літературних таксономічних одиниць – ходіння та утопії.
З погляду семіотики простору вказано на ізоморфізм топосу шляху в паломницьких текстах та
драмі Миколи Куліша і доведено залежність описових парадигм радянізованого Харкова
в «Народному Малахії» від Едемського локусу в українських середньовічних апокрифах.