З початку ХХІ ст. в Україні істотно зросла кількість академічних публікацій, у яких згадано ім’я
почесного члена Київської духовної академії Івана Олексійовича Сікорського (1842–1919). Предметом
цієї статті є аналіз змісту й особливостей сприйняття та інтерпретації постаті і спадщини цього
психолога, психіатра та політичного діяча сучасними українськими дослідниками. Автор з’ясовує, що
в сучасній Україні має місце формування специфічної політики академічної пам’яті, яка передбачає
визнання І. О. Сікорського
видатним представником української та світової науки, а також віднайдення у його спадщині таких ідей, які можуть бути корисними і для сучасних досліджень. На підставі здійсненого аналізу обґрунтовано висновок про те, що найбільш плідними для сучасних українських
дослідників виявляються психолого-педагогічні напрацювання І. О. Сікорського.