Докторська школа імені родини Юхименків

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/12003

Browse

Browsing Докторська школа імені родини Юхименків by Subject ""міський текст""

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Теологія образу міста в бароковому "київському тексті"
    (2018) Петренко, Ольга
    Статтю присвячено розгляду функціонування “київського тексту” доби Бароко на рівні поетики та оповідних структур. Актуальність обраної теми дослідження зумовлена необхідністю спростувати поширену тезу про те, що місто вперше стає повноцінним предметом зображення в українській літературі лише в добу модернізму, як опозиція рустикальності. Згідно з ідеями урбаністичних студій, місто є синкретичним поєднанням текстів і кодів, засадничий поліглотизм якого робить його полем різноманітних семіотичних конструктів, непохопних за інших обставин. Робота має на меті проаналізувати співвідношення власне-авторських інтенцій та дискурсивної ситуації доби у творенні “міського тексту”. “Київський текст” розглянуто як поліжанрове явище, що зумовлює залучення значного обсягу творів: панегіричної поезії, агіографічної прози, ораторської літератури, хронік та літописів. Під час роботи використано структурно-семіотичний метод - для розгляду “київського тексту” як системи відповідників і опозицій, виокремлення центральних елементів (сюжетів, мотивів, образів) та аналізу їхньої реалізації у конкретних текстах. Здобутки школи “нового історизму” вжито для обґрунтування доцільності залучення до розгляду позалітературних джерел, без яких неможливе вичерпне відтворення образу барокового Києва, оскільки оперування соціально-культурним контекстом дає повніше розуміння твору. Окреслено біблійні й києворуські джерела формування образу міста в літературі Х\/ІІ-Х\/ІІІ ст. З’ясовано механізм співдії літературних та позалітературних факторів у творенні “міського тексту”. Проаналізовано наративні стратегії опису Києва, зумовлені ритуальними й ідеологічними чинниками. Розглянуто базові елементи київської метаміфології, у межах якої функціонує концептосфера барокового “київського тексту”. Проаналізовано низку повторюваних поетичних формул, що становлять спосіб існування міста в різних за жанрово-стилістичною природою текстах. У результаті роботи визначено телеологічні настанови творення барокового “київського тексту”.
  • Thumbnail Image
    Item
    Урбаністичні мотиви у творчості Григорія Квітки-Основ’яненка
    (2019) Петренко, Ольга
    У статті проаналізовано систему міських образів і мотивів у творчості Григорія Квітки-Основ’яненка. Усталилася думка, що урбанізм в українській літературі слугує синонімом модерності, на противагу рустикальності ХІХ ст. Проте місто й у минулі епохи було середовищем творення культури. Аналіз прози Г. Квітки-Основ’яненка із використанням урбаністичних студій засвідчує значний художній рівень осмислення міського життя як умоглядної конструкції та як соціальної практики. Дослідники його творчості, починаючи з ХІХ ст., найбільшою заслугою вважали іноваційне для української літератури звернення в його повістях та оповіданнях до сільської тематики, зображення персонажів з простолюду не в бурлескному регістрі, як це практикувалося раніше, а послуговуючись засобами високого стилю. Однак у фокусі художньої думки Г. Квітки-Основ’яненка було не лише сільське життя, а й побутування мешканців міст та містечок, їхні суспільні практики та константи міського уявного. У роботі розглядається також рецепція барокових способів зображення урбаністичного простору в прозовому доробку автора: міста як земного втілення Небесного Граду ("Козир-дівка"); урбаністичної топографії пекла ("От тобі й скарб"), травестування сталих зворотів в описі міста ("Конотопська відьма"). До того ж уявлення Г. Квітки-Основ’яненка щодо міського життя знайшли втілення у творчості наступного покоління письменників-романтиків і реалістів – зокрема, йдеться про опозицію села як осердя традиції та міста як простору асиміляції. Досліджено й кілька сценаріїв самореалізації персонажівселянок у місті – від успішного втілення задуму до морального падіння. Г. Квітка-Основ’яненко наводить різні точки зору, не висловлюючи однозначно позитивного чи негативного ставлення до урбаністичного простору.