Докторська школа імені родини Юхименків

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 20 of 387
  • Item
    Legal interpretation of professional sport as a prerequisite for defining the theoretical foundations of its legal regulations
    (2023) Demianiuk, Stanislav
    This article focuses on the interpretation of the terms “sport” and “professional sport”. It is emphasized that proper interpretation of such notions is important to promote clarity and precision in delineating the scope of professional sport and analyzing laws and regulations applicable to this sphere. The author's consolidation of the creative interpretations reveals that “professional sport” embodies a complex network of profit-based social relations, intricately tied to a publicly engaging performance executed by paid full-time athletes. This performance is governed by a set of rules, principles, and approaches established and controlled by specialized entities and institutions. The article concludes that this understanding can further serve as the groundwork for further research and analysis aiming to substantiate the underlying theoretical foundations of legal regulation in professional sport.
  • Item
    Відеоконференція поза межами приміщення суду як інструмент забезпечення ефективності цивільного процесу в умовах воєнного стану
    (2024) Брич, Ярослав
    Інструмент відеоконференції з приміщення іншого суду запроваджено у цивільному процесі України ще з 2012 р. Водночас у 2020 р. з метою запобігти поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) вже передбачено можливість участі учасників справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів . По суті, саме екстраординарна ситуація пандемії підштовхнула законодавця до впровадження інструменту, вимога щодо якого вже давно була актуальною з огляду на досягнутий технологічний прогрес і який значно підвищив ефективність цивільного процесу. Найбільшого поширення отримав сервіс відеоконференцзв’язку EasyCon.
  • Item
    Реформа правового регулювання професійного спорту: передумови та виклики
    (2024) Дем’янюк, Станіслав
    Розмови про реформування спорту загалом тривають достатньо давно. Це не дивно, оскільки основний нормативно-правовий акт у сфері спорту — Закон України "Про фізичну культуру і спорт" — було ухвалено у далекому 1993 році 6, відтоді він не зазнав жодних кардинальних змін у частині регулювання спорту як соціального явища . Навіть затвердження в 2004 р. Національної доктрини розвитку фізичної культури і спорту, в якій було здійснено спробу адаптувати систему українського спорту до світових реалій (через створення пірамідальних спортивних систем, залучення людей до масового спорту, фінансування окремих спортивних напрямів із допомогою професійного спорту) , не привело до жодних якісних покращень у нормативно-правовому регулюванні спорту. Додатково до цього бачимо, що законодавство в частині професійного спорту базується на досвіді країн із пострадянської орбіти . Тож обставини такі, що останні 20 років нормативно-правове регулювання професійного спорту перебуває у глибокому занепаді.
  • Item
    До проблеми правового регулювання зелених облігацій в Україні
    (2024) Оленюк, Андрій
    Із наближенням другої річниці повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України особливої актуальності набуває питання необхідності забезпечення фінансування відновлення об’єктів енергетичної, транспортної, житлової та соціальної інфраструктури України. Зокрема, тільки за результатами першого року агресії оцінка вартості потреб на відновлення України становить 411 мільярдів доларів США. Можна тільки припустити, що оновлена вартість потреб на відновлення станом на дату другої річниці агресії буде істотно вищою. Разом з цим, очевидно, що залучення такого обсягу фінансування в економіку України вимагатиме розширення можливостей доступу до джерел фінансування для юридичних осіб публічного та приватного права (емітентів), зокрема через застосування новітніх фінансових інструментів, наприклад зелених облігацій.
  • Item
    Використання віртуальних активів як засобу обміну: підходи вітчизняних законотворців
    (2024) Савченко, Єгор
    Із моменту ухвалення парламентарями Закону України "Про віртуальні активи" від 17.02.2022 р. № 2074-IX (далі- Закон № 2074-IX) 1 та його подальшої публікації в офіційних виданнях у березні 2022 р., між науковцями, юристами-практиками та власниками віртуальних активів не вщухають дискусії стосовно того, в який спосіб можуть та в який спосіб мають використовувати віртуальні активи в цивільно-правовому обороті. У зв’язку з підготовкою нового законопроєкту щодо регулювання ринку віртуальних активів, його розробникам слід звернути увагу на проблематику використання віртуальних активів як предмета договору міни та забезпечити належне врегулювання вказаного питання на законодавчому рівні.
  • Item
    Механізми захисту прав міноритарних акціонерів в умовах війни
    (2024) Стеценко, Микола
    Ситуація війни та воєнного стану в аспекті захисту прав міноритаріїв ще раз доводить, що наявність корпоративного договору дає додаткові можливості захисту прав міноритарних акціонерів. Отже, використання корпоративного договору варто поширювати у майбутньому.
  • Item
    Про підхід до формування дворівневої моделі "стан–імовірність дії" на основі попарних порівнянь та методу аналізу ієрархій
    (2023) Олецький, Олексій; Франчук, Іван; Гуминський, Віктор
    У рамках підходу до моделювання процесів, пов’язаних із недетермінованим прийняттям рішень на основі моделі "стан–імовірність дії", запропоновано підхід до побудови матриць "стан–імовірність дії", що базується на попарних порівняннях. Розглянуто вибір між двома альтернативами на основі розгляду багатьох критеріїв, які можуть суперечити один одному. Показано зв’язок із добре відомою дворівневою схемою методу аналізу ієрархій. Наведено ілюстративний приклад, на якому показано як ситуацію рівноваги альтернатив, так і можливість відходу від рівноваги за рахунок зміни матриць попарних порівнянь.
  • Item
    Застосування методів машинного навчання для класифікації супутникових зображень: огляд літератури та ключових фреймворків
    (2023) Царинюк, Олександр
    У розвитку цифрових технологій і космічної галузі значущу роль відведено ефективному аналізу супутникових зображень. У цій статті докладно розглянуто методи машинного навчання, які застосовують для класифікації таких зображень, а також для вивчення ключових інструментів і фреймворків, які активно використовують у цьому напрямі. В основі дослідження — аналіз сучасних підходів до класифікації, зокрема за допомогою глибоких нейронних мереж. Окремий розділ присвячено популярним фреймворкам, як-от PyTorch, TensorFlow тощо, їхнім особливостям під час роботи з геоданими. Для об’єктивності подано літературний огляд відомих досліджень і робіт, що вплинули на розвиток цієї галузі.
  • Item
    Правове регулювання інструментів передачі активів і зобов'язань при виведенні неплатоспроможних банків з ринку : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
    (2024) Ященко, Катерина; Посполітак, Володимир
    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 "Право" (08 – Право). – Національний університет !Києво-Могилянська академія", Київ, 2024. Дисертація присвячена комплексному дослідженню правового регулювання інструментів передачі активів та зобов’язань при виведенні неплатоспроможних банків з ринку і є вкладом до сучасної наукової дискусії, покликаної вдосконалити підходи до банківського антикризового законодавства. У дисертації охарактеризовано становлення, теперішній стан та тенденції подальшого розвитку правового регулювання виведення неплатоспроможних банків з ринку у світі. Досліджено наукові джерела, рекомендації Базельського комітету, Ради фінансової стабільності, Міжнародної асоціації страхування депозитів, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, а також законодавство та практику його застосування у трьох юрисдикціях – США, що має єдиний режим для виведення неплатоспроможних банків з ринку ("singletrack regime"), Європейського Союзу, що має подвійний режим – спеціальний режим для випадків, коли виведення певного банку розглядається як публічний інтерес, і законодавство про банкрутство юридичних осіб у інших випадках ("dual-track regime"), та України, що має єдиний режим, однак відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, взяла на себе зобов’язання імплементувати законодавство Європейського Союзу. Проаналізовано повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відповідності найкращим міжнародним практикам. Визначено прогалини і сформульовано пропозиції щодо їх усунення, зокрема запропоновано передбачити в українському законодавстві право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснювати поєднання різних інструментів виведення банків, виходячи з конкретної ситуації. На основі міжнародного досвіду розглянуто всю систему інструментів виведення неплатоспроможних банків з ринку, з якої виокремлено ті інструменти, які передбачають передачу активів і зобов’язань неплатоспроможного банку, а саме інструмент передачі активів та зобов’язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку, інструмент перехідного банку та інструмент відокремлення активів (компанія з управління активами), а також досліджено принципи застосування інструментів в світі та Україні. Досліджено практику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб застосування інструментів виведення неплатоспроможних банків з 2012 року, коли Фонд гарантування вкладів фізичних осіб був наділений повноваженнями щодо виведення неплатоспроможних банків із ринку, по 2023 роки. Встановлено, що інструменти, інші ніж ліквідація застосовувалися лише у десяти випадках, а також встановлено причини такого вибору. Досліджено концепцію та практику застосування інструменту передачі активів і зобов’язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку. При цьому розглянуто поняття інструменту, умови та мету його застосування, повноваження, якими повинен бути наділений орган врегулювання для застосування цього інструменту, а також порядок визначення активів та зобов’язань, що передаються, а також види інструменту передачі активів і зобов’язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку залежно від активів та зобов’язань, що передаються, (такі як базова передача, передача з портфелем кредитних договорів, передача всієї діяльності) та залежно від рішень, що зменшують ризики для приймаючого банку (передача з опціоном «пут» на деякі з активів, передача з пулом активів, передача з розподілом збитків). Крім того, розглянуто вимоги до приймаючого банку, а також переваги та недоліки інструменту. Автор дійшов висновку, що ефективні правові режими повинні передбачати інструмент передачі активів та зобов’язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку для всіх банків, а не лише тих, виведення яких розглядається як публічний інтерес. Досліджено порядок надання фінансової підтримки приймаючому банку, включаючи фінансування за рахунок внутрішніх ресурсів банку, зовнішнє фінансування, а також забезпечення додаткових варіантів фінансування у кризових випадках. Зроблено висновок, що ефективні правові режими повинні передбачати право страховиків депозитів надавати обмежену фінансову підтримку при застосуванні інструменту передачі активів та зобов’язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку. Особлива увага на альтернативні форми надання підтримки, такі як договори про розподіл збитків, ефективність яких доведена практикою. Розглянуто особливості порядку застосування інструменту передачі активів і зобов’язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку, включаючи такі етапи, як підготовка, експертиза фінансово-господарської діяльності органом врегулювання, оголошення конкурсу і маркетинг, експертиза фінансово-господарської діяльності потенційними покупцями, проведення конкурсу, оголошення переможця конкурсу і підписання договору. Виявлено основні принципи, які повинен відповідати порядок застосування інструменту передачі активів і зобов’язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку. Вказано на необхідність забезпечення потенційним покупцям достатнього часу та інформації про активи та зобов’язання, щоб дозволити провести оцінку ризиків та сформувати пропозицію для участі у конкурсі на виведення неплатоспроможного банку з ринку. Досліджено концепцію та практику застосування інструменту перехідного банку, включаючи поняття інструменту, мету та умови його застосування, повноваження, якими повинен бути наділений орган врегулювання для застосування інструменту, вимоги до перехідного банку, структури власності та капіталізації, а також переваги та недоліки інструменту перехідного банку. Автор дійшов висновку, що незважаючи на загальний підхід, який полягає в тому, що інструмент перехідного банку повинен застосовуватися до складних випадків (переважно системно важливих банків), цей інструмент може застосовуватися також до малих і середніх банків, що доводить успішна практика його застосування. При цьому ефективні правові режими повинні забезпечувати, щоб використання перехідного банку відповідало цілям процедури і принципам вибору інструментів виведення неплатоспроможних банків з ринку. Розглянуто особливості створення перехідного банку, корпоративного управління в перехідному банку, особливості його діяльності та припинення. При цьому вказано на необхідність забезпечення спрощеного порядку створення та авторизації перехідного банку, збереження органом управління контролю за перехідним банком, виключаючи повноваження щодо затвердження установчих документів, призначення або затвердження і звільнення керівників перехідного банку, визначення їхньої винагороди, схвалювати стратегію і профіль ризику перехідного банку. Автор дійшов висновку, що ефективні правові режими повинні передбачати всі такі підстави припинення перехідного банку як приєднання (злиття) перехідного банку до іншого банку, продаж більшості акцій перехідного банку третій особі, набуття третьою особою всіх або майже всіх активів та зобов’язань перехідного банку, ліквідація всіх активів з виконанням всіх зобов’язань перехідного банку та ліквідація у разі спливу строку, на який був створений перехідний банк. Досліджено концепцію та практику застосування інструменту відокремлення активів, включаючи поняття інструменту, мету та умови його застосування, повноваження, якими повинен бути наділений орган врегулювання для застосування інструменту, переваги і недоліки інструменту, а також альтернативні підходи у юрисдикціях, де не використовується інструмент відокремлення активів. Встановлено, що інструмент застосовується у випадку системних криз. При цьому такий інструмент може застосовуватися лише разом з іншими інструментами виведення неплатоспроможних банків з ринку. Розглянуто підходи щодо визначення предмету діяльності компанії з управління активами, особливості створення компанії з управління активами, структури власності компанії з управління активами, корпоративного управління в такій компанії та особливості її припинення. У випадках, коли правовий режим передбачає інструмент відокремлення активів, необхідно забезпечити, щоб компанія з управління активами мала чітко визначений вузький предмет діяльності і створювалася на визначений строк із гарантіями операційної незалежності та дотриманням принципів якісного і прозорого управління. Проведене дослідження узагальнило і доповнило теоретичні підходи щодо характеристик і особливостей регулювання інструментів передачі активів та зобов’язань, які необхідно враховувати при розробці і вдосконаленні законодавства про виведенні неплатоспроможних банків. У висновках до розділів, а також у висновку до дисертації автором запропоновано детальні рекомендації щодо розвитку законодавства України. Результати дисертаційного дослідження високо оцінені Департаментом розвитку ринку капіталів та фінансового ринку Європейського банку реконструкції та розвитку і враховані при підготовці програми його діяльності. Пропозиції та рекомендації використовувалися при наданні технічної допомоги із розвитку законодавства у країнах діяльності Європейського банку реконструкції та розвитку.
  • Item
    Феномен амбівалентності в підлітковому віці
    (Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2023) Гончаренко, Евеліна
    Тези доповіді на Науково-практичній конференції "Особистість у просторі проблем ХХІ століття", 25 травня 2023 року, Київ, Україна.
  • Item
    Дисонанси та консонанси продуктивної діяльності
    (Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2023) Гордієнко, Арсеній
    Тези доповіді на Науково-практичній конференції "Особистість у просторі проблем ХХІ століття", 25 травня 2023 року, Київ, Україна.
  • Item
    Психологічні чинники політично обумовлених сімейних конфліктів
    (Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2023) Сікілінда, Катерина
    Тези доповіді на Науково-практичній конференції "Особистість у просторі проблем ХХІ століття", 25 травня 2023 року, Київ, Україна.
  • Item
    Кримінальна відповідальність за злочини, пов'язані зі злочинним впливом : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
    (2024) Нікітін, Артем; Хавронюк, Микола
    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 08 "Право" за спеціальністю 081 "Право". – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2024. Узагальнений короткий виклад основного змісту дисертації. Дисертація спрямована на вирішення наукового та практичного завдання пошуку оптимальної моделі кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані зі злочинним впливом. В ній вперше комплексно проаналізовано ґенезу, сутність, відповідність міжнародним стандартам положень чинного Кримінального кодексу України та проєкту нового Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за вказані злочини, встановлено необхідність реформування та запропоновано комплексні зміни до зазначених актів. У Розділі 1 "Загальні аспекти кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані зі злочинним впливом" досліджено ґенезу становлення кримінальної відповідальності в Україні за вказані злочини, підстави та приводи криміналізації діянь в цілому та діянь, пов’язаних зі злочинним впливом зокрема, зарубіжний досвід встановлення кримінальної відповідальності за подібні злочини. Встановлено, що хоча сам термін "злочинний вплив" з’явився у Кримінальному кодексі України лише у 2020 році, це явище не є новим для кримінального права України, оскільки попередні кримінальні закони передбачали відповідальність за діяння, які є його окремими проявами, або визначали кримінально-правовий статус осіб, які є його суб’єктами. З’ясовано, що щонайменше приводи криміналізації діянь, пов’язаних зі злочинним впливом і закріплених вперше в чинному Кримінальному кодексі України у 2020 році, не були дотримані законодавцем. В результаті аналізу кримінальних законів окремих зарубіжних держав встановлено, що вони не містять концепції злочинного впливу як вона передбачена в чинному Кримінальному кодексі України. Водночас, кримінальні закони Італійської Республіки та Китайської Народної Республіки передбачають кримінальну відповідальність за створення, керівництво мафіозними організаціями/злочинними синдикатами, які здійснюють контроль над певною територією або сферою життя, що є досить подібним до злочинного впливу у його визначенні Кримінальним кодексом України. Подібні норми також містяться і у законі RICO Сполучених Штатів Америки. У Розділі 2 "Кримінальна відповідальність за злочини, пов’язані зі злочинним впливом, за Кримінальним кодексом України", досліджено визначення ключових понять – "злочинний вплив" та "особа, яка перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу", об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів злочинів, пов’язаних зі злочинним впливом (ст. 255, 255-1, 255-2 та 255-3 Кримінального кодексу України), заходи кримінально-правового характеру, що застосовуються до осіб, які їх вчинили, а також практику застосування положень цих статей судами. Встановлено, що вказані визначення містять недоліки, які не дозволяють сформулювати чітко розуміння визначуваних ними термінів. Об’єктивна сторона злочинів, в описі яких вживаються ці терміни (в першу чергу умисне встановлення, поширення злочинного впливу у суспільстві), залишається невизначеною, судова практика цю проблему також не вирішила. Зроблено висновок, що відповідні терміни, їх визначення, окремі злочини, в описі яких вони вживаються, мають бути видалені з тексту кримінального закону. Більш конкретні прояви злочинного впливу у вигляді створення, керівництва організованою групою, участь у ній можливо визначити у якості кримінально-караних діянь в новій редакції ст. 255-1 Кримінального кодексу України, тому також запропоновано викласти ст. 255 та ст. 255-2 Кримінального кодексу України у нових редакціях, а ст. 255-3 видалити з його тексту. З’ясовано, що суб’єкти вказаних злочинів окрім загальних ознак характеризується наявністю авторитету та інших якостей, які дозволяють керувати різного роду злочинними спільнотами. Попри виділення кримінальним законом та судовою практикою окремих категорій суб’єктів злочинного впливу ("вор в законі", "смотрящий за зоною" і т. д.), єдиного підходу до їх визначення не сформовано. Суб’єктивна сторона вказаних злочинів характеризується прямим заздалегідь обдуманим умислом. Незважаючи на передбачені досить суворі санкції у відповідних статтях Кримінального кодексу України, серед заходів кримінально-правового характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили вказані злочини, переважають заохочувальні (звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначення покарання нижче від найнижчої межі) внаслідок широкого застосування угод про визнання винуватості у кримінальних провадженнях. У Розділі 3 "Перспективи кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані зі злочинним впливом", досліджено норми Кримінального кодексу України, що встановлюють кримінальну відповідальність за вказані злочини, на їх відповідність вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини. Проаналізовано положення проєкту нового Кримінального кодексу України, розробленого Робочою групою з питань розвитку кримінального права, які передбачають кримінальну відповідальність за ці злочини. Встановлено, що з великою долею вірогідності визначення злочинного впливу, особи, яка перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, положення статей Кримінального кодексу України, які передбачають кримінальну відповідальність за злочини, в яких ці терміни є ознакою об’єктивної сторони, можуть бути визнані такими, що не відповідають вимогам Конвенції до якості кримінального закону. Положення проєкту нового Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочини, пов’язані зі злочинним впливом, також потребують доопрацювання. Запропоновано внесення конкретних змін до проєкту в цій частині. Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному: Вперше: здійснено класифікацію злочинів, пов’язаних зі злочинним впливом, на ті, що пов’язані з функціонуванням злочинних організацій, та ті, що з ними не пов’язані; встановлено відповідність злочинів, пов’язаних зі злочинним впливом, що стосуються функціонування злочинних організацій, підставам та приводам криміналізації діянь і невідповідність злочинів, що не пов’язані з їх функціонуванням, щонайменше приводам криміналізації діянь; наведено перелік дій, які розглядаються судовою практикою у відповідних кримінальних провадженнях як умисне встановлення, поширення в суспільстві злочинного впливу. Доведено непослідовність, неузгодженість такої практики, порушення нею принципу non bis in idem; встановлено відсутність узгодженої судової практики у відповідних кримінальних провадженнях при визначенні ознак суб’єкта злочинів умисного встановлення, поширення в суспільстві злочинного впливу; обґрунтовано невідповідність положень Кримінального кодексу України, що передбачають визначення понять «злочинний вплив» та "особа, яка перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу", вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини до якості кримінального закону, що має наслідком аналогічну невідповідність положень Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочини, в описі яких вживаються вказані поняття; зроблено висновок про необхідність передбачити у чинному Кримінальному кодексі України з урахуванням вимог актів Європейського Союзу кримінальну відповідальність за створення, керівництво організованою групою, як конкретний прояв злочинного впливу, участь у ній, а також організацію та участь у злочинному зібранні представників таких груп; обґрунтовано необхідність встановлення кримінальної відповідальності у Кримінальному кодексі України за організацію або участь у злочинному зібранні представників злочинних організацій саме для осіб, які не є їх членами; визначено невідповідність актам Європейського Союзу підстав застосування та переліку заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи за вчинення її уповноваженою особою від імені та в її інтересах злочинів, передбачених ст. 255 Кримінального кодексу України, зроблено висновок про необхідність внесення відповідних змін до Розділу XIV-I Загальної частини Кримінального кодексу України в процесі адаптації українського законодавства до acquis communautaire Європейського Союзу; зроблено висновок про необхідність удосконалення положень проєкту нового Кримінального кодексу України в частині, що стосується кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані зі злочинним впливом, запропоновано зміни до нього у зв’язку із цим. Удосконалено: розуміння ознак структурної частини злочинної організації; розуміння конкретних проявів злочинного впливу – створення, керівництво злочинною організацією, організованою групою, організації злочинного зібрання представників злочинних організацій та організованих груп; систему санкцій, передбачених за вчинення злочинів, пов’язаних зі злочинним впливом, підстави спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини участі у злочинній організації та злочинному зібранні представників злочинних організацій; моделі кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані зі злочинним впливом, передбачені чинним Кримінальним кодексом України та проєктом нового Кримінального кодексу України. Отримали подальший розвиток: доцільність встановлення кримінальної відповідальності за конкретні прояви злочинного впливу та позиції щодо неможливості встановлення кримінальної відповідальності за неконкретизовані форми негативного впливу особи на інших осіб; позиція щодо невдалого визначення злочинної спільноти у статті 255 Кримінального кодексу України і злочинів створення та керівництва нею; розуміння змісту вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо якості кримінального закону; пропозиції щодо встановлення кваліфікуючих ознак у статтях кримінального закону, які передбачають кримінальну відповідальність за конкретні прояви злочинного впливу. Практичне значення отриманих результатів. Положення та висновки, викладені в дисертації, сприяють збагаченню науки кримінального права, кримінології, правозастосовної практики. Вони можуть бути використані у: – нормотворчій діяльності – при розробці змін до Кримінального кодексу України, проєкту нового Кримінального кодексу України, а також інших актів, спрямованих на протидію організованій злочинності; правозастосовній діяльності – під час здійснення досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень, що стосуються злочинів, пов’язаних зі злочинним впливом; науково-дослідній сфері – для поглибленого вивчення та аналізу стану організованої злочинності, проявів злочинного впливу, пошуку шляхів протидії їм; навчальному процесі – при підготовці навчально-методичних матеріалів для курсів кримінально-правового, у тому числі процесуального, кодексу України та проєкту нового Кримінального кодексу України для удосконалення моделі кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані зі злочинним впливом, розміщені у Додатках І-ІІІ. У Додатку ІV розміщено Акт впровадження результатів дослідження в діяльності Робочої групи з питань розвитку кримінального права. У Додатку V наведено список публікацій здобувача за темою дисертації. спрямування. Здобувачем сформовано орієнтовний перелік ознак структурної частини злочинної організації, запропоновано комплексні зміни до чинного Кримінального кодексу України та проєкту нового Кримінального кодексу України для удосконалення моделі кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані зі злочинним впливом, розміщені у Додатках І-ІІІ. У Додатку ІV розміщено Акт впровадження результатів дослідження в діяльності Робочої групи з питань розвитку кримінального права. У Додатку V наведено список публікацій здобувача за темою дисертації.
  • Item
    How joining the army makes intellectual sense for scholars [electronic resource]
    (2024) Greenfield, Nathan M.
    The article author publishes an interview with students and professors who left their studies and work at the ZVO and went to defend Ukraine. Mykhailo Lyakh, a PhD student in history at the National University of Kyiv-Mohyla Academy, and Volodymyr Degtyarev – Kyiv-Mohyla Business School are mentioned here.
  • Item
    Українська правова ментальність: підходи до визначення
    (2023) Іванов, Арсен
    У статті розглянуто різні підходи до визначення понять "правовий менталітет" і "правова ментальність" на основі розмежування понять "менталітет" і "ментальність". Проаналізовано шляхи й час формування правової ментальності та причини відсутності в правовій науці єдності щодо цього поняття, основною з яких є дослідження цього феномену вченими з різних галузей науки, з його галузевим розумінням. Обґрунтовано існування поняття української правової ментальності як окремого групового феномену з тривалим часом формування, а також надано власне визначення цього поняття. Викладено авторський погляд на різницю між правосвідомістю та правовою ментальністю. У висновку арґументовано необхідність урахування в законотворчій діяльності типових підсвідомих реакцій на право у великих соціальних груп, щоб зменшити суспільний спротив законодавчим ініціативам і збільшити їхню ефективність. Це допоможе сформувати підґрунтя для здобуття суспільної підтримки законодавчих ініціатив.
  • Item
    Роль інституту конституційної скарги в реформуванні довічного позбавлення волі в Україні
    (2023) Карачевська, Ганна
    Досліджено значення інституту конституційної скарги для імплементації міжнародних стандартів щодо довічного позбавлення волі в національну правову систему. З моменту розроблення цих стандартів у міжнародному праві прав людини, констатації Європейським судом з прав людини недотримання Україною своїх зобов’язань щодо цього виду покарання та, врешті, перших кроків у реформуванні довічного позбавлення волі пройдено чималий шлях. Жоден інший механізм, окрім конституційної скарги, не став настільки потужним інструментом у цьому процесі. У статті окреслено ті аспекти національної моделі інституту довічного позбавлення волі, які не відповідали міжнародним стандартам, проаналізовано конституційні скарги, подані щодо цієї невідповідності, та рішення Конституційного Суду України, прийняте за наслідками їх розгляду. На думку авторки, саме воно стало рушієм подальшої реформи довічного позбавлення волі, перспективи і виклики якої також побіжно окреслено у статті.
  • Item
    Концептуальна модель групових правил звільнення від покарання у зв'язку з давністю
    (2023) Коломієць, Сергій
    Правовий субінститут звільнення від покарання у зв’язку з давністю хоча й визначений у кримінальному законодавстві, однак групові правила звільнення від покарання у зв’язку з давністю в правовій доктрині майже не досліджено. Мета цієї статті полягає у визначенні з використанням діалектичного, системного, герменевтичного, соціологічних наукових методів пізнання групових правил звільнення від покарання у зв’язку з давністю (ч. 5 ст. 74, ст. 80 КК України). З урахуванням проаналізованих підстав для звільнення особи від призначеного покарання (ч. 5 ст. 74 КК) або звільнення від відбування покарання (ст. 80 КК) у зв’язку з давністю автор сформулював власне визначення поняття давності в кримінальному праві. На підставі аналізу передумов для звільнення особи від покарання у зв’язку з давністю розроблено для ефективного правозастосування концептуальну модель групових правил звільнення від покарання у зв’язку з давністю. Також досліджено законодавчі прогалини і запропоновано шляхи вдосконалення законодавства та практики його застосування.
  • Item
    Від тотального скептицизму до виваженого конструктиву: міжнародний досвід застосування дистанційного правосуддя
    (2023) Кошман, Андрій
    Досліджено актуальний міжнародний досвід здійснення дистанційного правосуддя під час і після пандемії COVID-19. Визначено головні недоліки здійснення правосуддя дистанційно, що зумовлювали небажання активно використовувати відеоконференції до коронавірусної загрози. Проаналізовано стан справ і масового впровадження дистанційного правосуддя під час активної фази пандемії, зокрема, охарактеризовано нормативні, адміністративні та організаційні заходи, вжиті для забезпечення спроможності судових систем здійснювати правосуддя в дистанційному режимі. Узагальнено дослідження та оцінювання масового застосування дистанційних судових засідань і їхнього впливу на результати правосуддя, проведені на англосаксонському та західноєвропейському правових просторах. Висвітлено виявлені дослідженнями переваги від участі в судових засіданнях у режимі відеоконференції та позитивні відгуки, а також наведено аргументи щодо доцільності виваженого застосування дистанційного правосуддя на регулярній основі.
  • Item
    Відокремлення активів як інструмент виведення неплатоспроможного банку з ринку
    (2023) Ященко, Катерина
    Статтю присвячено правовим аспектам інструменту відокремлення активів, який застосовують під час виведення неплатоспроможних банків з ринку. Цей інструмент передбачений Ключовими характеристиками ефективних систем врегулювання фінансових установ Ради фінансової стабільності та Директивою 2014/59/ЄС, однак ще не імплементований у законодавство України. Розглянуто основні елементи, необхідні для ефективної імплементації інструменту відокремлення активів. Так, законодавство повинно чітко визначати повноваження органу врегулювання щодо передачі непрацюючих активів неплатоспроможного банку компанії з управління активами без згоди акціонерів або будь-яких інших осіб, а також повноваження щодо повернення активів назад у випадках, визначених законом. Така передача активів здійснюється з метою максимізації їхньої вартості для можливого продажу або впорядкованої поступової ліквідації компанією з управління активами. Стаття також визначає основні вимоги та гарантії, що мають бути передбачені для компанії з управління активами. Це норми щодо власника, предмета діяльності, повноважень, корпоративного управління та припинення компанії з управління активами. Запропоновано внести зміни до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", щоб відобразити особливості, описані у статті.
  • Item
    Welfare of the Ukrainian population: assessment of the level and impact of key factors
    (2023) Shumska, Svitlana; Gaidai, Anastasiia; Blyzniuk, Viktoriіa
    The purpose of this article is to identify the problems that limit the growth of welfare in Ukraine and to provide quantitative estimates of the impact of key factors that influence its level and development trend, taking into account the proposed three-level approach to determining the components of human welfare. Methodology. In order to assess the level and dynamics of changes in the well-being of the Ukrainian population, methods of statistical information analysis, results of sociological surveys and econometric modeling were used. Results. Based on the generalization of theoretical concepts of formation and methods of assessing welfare, the article presents the author's three-level approach to determining the components of human welfare, which includes: the basic or material level, the medium or psychological-emotional level, as well as the higher or spiritual level. Estimates of the pre-war level of welfare of Ukrainians are presented based on the analysis of the results of implementing the task of reducing poverty in Ukraine within the framework of achieving the Sustainable Development Goals (SDG1 – No poverty) as important landmarks on the road to European integration. The results of regression analysis and quantitative assessments of the impact of the key macroeconomic indicators (consumer price inflation, unemployment rate, foreign debt), as well as the indicator of crisis phenomena on the welfare of Ukrainians at different time intervals confirmed the importance of the selected factors explaining the trend of changes in the well-being of the population. The article reflects the negative impact of external factors on the welfare of Ukrainians, namely COVID-19 and Russia's military aggression. The results of sociological surveys are presented, confirming the negative effects of the pandemic and the terrible consequences of the military invasion of Ukraine; showing the losses that will have a long-term impact on various aspects of the lives of Ukrainians. The importance of humanitarian and charitable international assistance to Ukraine was emphasized. Practical value. An extended interpretation of the structure of the concept of well-being allows to consider in practice a wide range of factors that determine it, as well as its quantitative assessments, which are necessary for the justification of policy measures aimed at restoring the level of well-being of Ukrainians as a result of COVID-19 and military aggression, as well as increasing their welfare in the post-war period.