Докторська школа імені родини Юхименків

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/12003

Browse

Now showing 1 - 20 of 406

Дослідження взаємозв’язків у даних з використанням штучних нейронних мереж : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2024) Іванюк, Андрій; Крюкова, Галина
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 11 "Математика та статистика" за спеціальністю 113 "Прикладна математика". — Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2024. Ця дисертація зосереджена на вивченні зв’язків у даних за допомогою застосування штучних нейронних мереж. Ці зв’язки можуть бути представлені в різних формах, і моделюватись по-різному. Їх правильне моделювання є ключовим для успішного вирішення різноманітних завдань, таких як класифікація, регресія та генеративне моделювання. У сучасних нейронних мережах широко використовуються стандартні метрики для оцінки їх продуктивності, наприклад, класифікаційна точність, середньоквадратична похибка тощо. Проте, високі показники цих метрик не гарантують відсутності помилок або вразливостей у моделях. Моделі можуть видавати помилкові результати з високим рівнем впевненості, особливо при взаємодії з адверсаріальними прикладами — спеціально створеними вхідними даними, які вводять модель в оману. Це дослідження стосується цієї важливої проблеми шляхом детального вивчення кількісної оцінки невизначеності та стійкості нейронних мереж до адверсаріальних атак. Використовуючи адверсаріальні дані як інструмент, ця робота спрямована на поглиблення розуміння надійності моделей та розрореальних застосуваннях. Досліджуючи адверсаріальні взаємозв’язки та патерни в даних, ця робота має на меті використовувати їх як метрику генералізації для виявлення слабких місць моделей та оцінки їх здатності до узагальнення. Розуміння того, як моделі реагують на суперечливі збурення, відкриває унікальний погляд на їх внутрішню структуру та механізми прийняття рішень. Це дозволяє не лише виявляти вразливі місця, але й розробляти методи для їх усунення, що підвищує загальну надійність та ефективність моделей. У рамках цього дослідження вивчаються різні параметризації нейронних мереж для моделювання послідовностей та їх вплив на продуктивність моделей і стійкість до адверсаріальних атак. Особлива увага приділяється новим архітектурам та активаційним функціям, які можуть покращити здатність моделей до генералізації та їхню стійкість. Адверсаріальна стійкість розглядається як важлива метрика для виявлення слабких місць моделей та оцінки їх загальної ефективності. Дослідження охоплює ефективні параметризації для різних типів вхідних даних, включаючи зображення, мовні сигнали та текст. Застосовуються ці параметризації до різних завдань машинного навчання, таких як класифікація зображень, моделювання мови та регресія на основі латентних дифузійних моделей. Проведені експерименти спрямовані на виявлення того, як різні стратегії параметризації можуть покращити продуктивність моделей, зберігаючи або навіть підвищуючи їх стійкість до адверсаріальних атак. Отримані результати надають важливі знання для розробки більш надійних та здатних до генералізації моделей машинного навчання. Це сприяє прогресу у цій галузі шляхом виявлення оптимальних технік параметризації, які збалансовують продуктивність та стійкість, та можуть бути застосовані у широкому спектрі практичних задач. Дисертація складається з кількох розділів, кожен з яких охоплює ключові аспекти дослідження. Розроблення більш стійких систем на основі нейронних мереж, які можуть протистояти різноманітним атакам та забезпечувати стабільну продуктивність у Перший розділ, "Геометричні властивості адверсаріальних прикладів", надає глибоке визначення адверсаріальним атакам, класифікує їх за різними типами та досліджує їх геометричні властивості. Тут розглядаються різні методи створення адверсаріальних прикладів, такі як атаки за градієнтами, методи з обмеженням норми збурення та інші. Аналізуються механізми, за допомогою яких адверсаріальні атаки експлуатують вразливості моделей, та як ці вразливості пов’язані з геометрією простору ознак. Наступний розділ, "Моделювання сигналів за допомогою механізму уваги з ковзним середнім”, зосереджується на оцінці модифікованої функції уваги для ефективного моделювання послідовностей. Механізм уваги з ковзним середнім пропонується як альтернатива традиційним методам, таким як рекурентні нейронні мережі та стандартні механізми уваги. Розділ детально описує методологію, математичний апарат та алгоритмічну реалізацію запропонованого підходу. Проводиться оцінка його ефективності у завданнях моделювання мовленнєвих сигналів. Крім того, дисертація містить розділ "Аналіз дифузійного моделювання на прикладі аудіо сигналів", у якому досліджується використання латентних дифузійних моделей для синтезу аудіо. Розглянуто методи компресії ознак за допомогою маскованих та варіаційних автокодувальників, а також адаптацію компонентів попередньо навченої моделі AudioLDM2 для покращення генерації мовлення. Проведено оцінювання запропонованої моделі за метриками схожості голосу, точності класифікації емоцій та похибок розпізнавання мовлення, що дозволило виявити її переваги та напрямки для подальшого вдосконалення. Далі йде розділ "Багатовимірні активаційні функції", який досліджує нові види активаційних функцій, що моделюють взаємозв’язки між багатьма нейронами одночасно. Традиційні активаційні функції зазвичай діють на рівні окремого нейрона, але запропоновані багатовимірні функції дозволяють моделювати складніші залежності та взаємодії у нейронній мережі. Розглянуто декілька видів таких функцій, їх математичні властивості та вплив на навчання моделі. Емпіричні результати демонструють покращення продуктивності у різних завданнях машинного навчання, включаючи класифікацію, регресію та генеративні моделі. Розділ "Адверсаріальна стійкість" надає результати експериментів, що оцінюють стійкість розглянутих параметризацій до різних типів адверсаріальних атак. Тут проводиться порівняльний аналіз моделей з різними параметризаціями щодо їх здатності протистояти атакам, таким як PGD (Projected Gradient Descent) та інші. Надано уявлення про те, як різні стратегії параметризації та архітектурні рішення впливають на стійкість моделей до адверсаріальних атак, а також розглянуто методи для покращення цієї стійкості, такі як регуляризація, згладжування міток (англ. label smoothing) та змагальне навчання (англ. adversarial training). У розділ "Висновки" представлені загальні результати дисертації, підсумовано ключові висновки та їх вплив на сферу машинного навчання. Обговорено значення отриманих результатів для практичного застосування, а також запропоновано потенційні напрямки для майбутніх досліджень. Зокрема, обговорюється можливість подальшого розвитку багатовимірних активаційних функцій, дослідження нових механізмів уваги та глибше вивчення геометричних аспектів адверсаріальної стійкості. Проведені дослідження підтверджують ефективність використання розглянутих нейронних мережевих моделей для підвищення точності класифікації та демонструють складності, які виникають при адверсаріальному тренуванні. Загалом, ця дисертація робить вагомий внесок у розуміння та покращення стійкості нейронних мереж до адверсаріальних атак, пропонуючи нові підходи до параметризації та моделювання, які можуть бути застосовані у різних сферах машинного навчання. Результати цього дослідження можуть стати основою для розробки більш надійних та ефективних моделей, здатних забезпечувати високу продуктивність та безпеку у реальних застосуваннях. Проведені експерименти підтверджують, що використання розглянутих параметризацій може підвищити точність класифікації, але також виявляють складності, пов’язані з їх адверсаріальним тренуванням. Подальші дослідження у цьому напрямку можуть призвести до створення моделей, які не лише демонструють високу продуктивність, але й є стійкими до різноманітних атак, що є критично важливим у сучасному світі, де безпека та надійність моделей машинного навчання набувають все більшого значення.
From supply chains towards manufacturing ecosystems: A system dynamics model
(2023) Kazantsev, Nikolai; Petrovskyi, Oleksii; Müller, Julian
Rapid market changes call for demand-driven collaborations in manufacturing, which trigger supply chain evolution to more distributed supply structures. This paper explores the system dynamics of the largest European aerospace manufacturer’s supply chain. We conceptualise a manufacturing ecosystem by observing the impacts of supplier development, digital platforms, smart contracting, and Industry 4.0 on demand-driven collaborations in time. We contribute to the literature on ecosystem strategy, particularly for regulated industries, by disclosing the role of demand-driven collaborations in supporting the ecosystems’ growth. We provide manufacturing firms with an open-access tool to exemplify their ecosystem development and produce initial training datasets for AI/ML algorithms, supporting further analytics.
Pros and Cons of Online Social Support Exchange on Social Networking Sites: A User's Perspective
(2023) Lyubenko, Roman
The article dissects the subject of online social support exchange on social networking sites, or SNS (mostly Facebook and Instagram) through the eyes of the platforms’ active users. Drawing on 20 semistructured in-depth interviews with SNS users from Ukraine, it discusses both the benefits of support exchange in the online realm, such as speed, resilience, unobtrusiveness, and its drawbacks, such as depersonalization, ‘ghosting,’ and privacy concerns. The text also explores the sentiments towards some of the main digital instruments of exchanging support on SNS, in particular posts and various forms of "likes," as well as the perceived effectiveness of online social support in general. Additionally, it provides some context on how the phenomenon has been impacted by the 2022 Russian invasion of Ukraine.
From Black Magic to Black Flags: Social Uses and Symbolic Lexicons of Cycads in Vanuatu
(2023) Osiievskyi, Yevhenii; Bonta, Mark
The paper reviews nondietary uses and symbolic connotations of cycads (Cycas seemannii) in Vanuatu, relying on data from ethnographic studies, anthropological literature, and local media reports. The authors focus on the uses of cycads in magical practices, in grade-taking ceremonies and traditional land tenure, in reconciliation and peace-making, in tabooing and emblematization of chiefly authority, and in the symbolism of political movements and state institutions. The article suggests two potential genealogies of cycad prominence in the archipelago, one stemming from the role of the plant as an emblem of pacificatory influence of graded societies and the other centered on the use of cycad leaves as tallies for recalling debts in traditional ni-Vanuatu culture
Лінгвістична прагматика в контексті сучасних мовознавчих досліджень
(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2024) Балаж, Валентина
Тези розглядають лінгвістичну прагматику в контексті сучасного мовознавчого вчення. Подано короткий нарис історії прагмалінгвістики з урахуванням ключових етапів та ідей, які мали вплив на її становлення та розвиток.
Український онімний простір в американському документальному кіно (на прикладі фільмів "Зима у вогні" та "Суперсила")
(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2024) Потаржевська, Олеся
Досліджено український онімний простір в американських документальних фільмах "Зима у вогні" (2015) та "Суперсила" (2023). На прикладі зібраного матеріалу виокремлено такі поля: антропонімійне, топонімійне, ергонімійне, хрононімійне, хрематонімійне. Власні назви, що входять до цих полів, стилістично увиразнюють сюжетну лінію, формуючи ядро та периферію, такі оніми можна, зрештою, розглядати як концепти і вивчати за допомогою когнітивної ономастики.
Фрейм як засіб формування у ЗМІ негативної суспільної думки про політика
(2024) Демʼянчук, Олександр; Рошук, Катерина
У статті викладено аналіз фрейму як інструменту маніпуляції суспільною думкою. Фрейм визначено як операційний конструкт для змінення уявлень споживачів медійного продукту залежно від потреб політичної сили. Як конкретний випадок розглянуто опубліковане журналістами "Слідство.Інфо" розслідування офшорів п’ятого Президента України Петра Порошенка. Автори цієї статті дійшли висновку, що ця історія негативно вплинула не лише на Порошенка, а й на репутацію України через негативний ефект у міжнародній спільноті: в країні внутрішня криза, а її президент нібито намагається заробити кошти для власних потреб, що за принципами моралі й демократії є ганебним. Встановлюючи інформаційні рамки, фреймінг водночас не визначає об’єктивної правдивості чи неправдивості самої інформації, але впливає на формування порядку денного першого і другого рівнів. Додатково до фреймінгу автори використали уявлення про політику "постправди" – політичні дії та думки, за яких об’єктивні факти є менш впливовими у формуванні громадської думки, ніж заклики до емоцій та особистих переконань – одну з теорій, завдяки якій дослідники намагалися пояснити вплив неточних та не завжди правдивих інформаційних повідомлень на цільову авдиторію, і як наслідок – ухвалення політичних рішень. В аналізованому кейсі сформований фрейм негативно вплинув на Петра Порошенка. Відповідно до теорії фреймінгу, розслідування "Слідство.Інфо" щодо Петра Порошенка можна розглядати як процес формування негативної громадської думки. Слід зазначити, що метою цього наукового дослідження є не "відбілювання" пʼятого Президента України, а лише доведення існування і пояснення формування фрейму, який може вплинути на ставлення виборців і через це – на результати виборів.
Громадянська освіта: міждисциплінарність у становленні категорії
(2024) Демчук, Тимур
У статті розглянуто історичні витоки та сучасні умови становлення й трансформації змісту категорії "громадянська освіта". Починаючи з XVIII ст. громадянську освіту було визнано важливим інструментом для формування громадянської свідомості та сприяння активній участі громадян у демократичних процесах. У статті наголошено на оновленій актуальності громадянської освіти в Україні, особливо після Революції Гідності, що зумовило прийняття державою Концепції розвитку громадянської освіти у 2018 р., основи якої було закладено в новому Законі України "Про освіту" 2017 року. Досліджено різні визначення громадянської освіти – від широких трактувань, що охоплюють процеси, які впливають на переконання, спроможності та дії людей, до вужчих, зосереджених на формальних освітніх програмах. Автор стверджує, що ефективна громадянська освіта не може існувати поза контекстом демократії, підкреслюючи її роль у формуванні громадян, здатних брати участь у політичних процесах, захищати демократичні цінності та сприяти національній безпеці. Також проаналізовано різні моделі демократії та їхній вплив на громадянську освіту, запропоновано збалансований підхід, згідно з яким важливі ролі відіграють як держава, так і громадянське суспільство. Цей комплексний аналіз має на меті надати рекомендації щодо поліпшення впровадження та впливу політики громадянської освіти в Україні, забезпечуючи виховання обізнаних, відповідальних та активних громадян.
Видовище в умовах Вебу 2.0: сучасні соціальні мережі і концепція суспільства видовища Гі Дебора
(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2024) Грудка, Орися
У статті застосовано концепцію суспільства видовища Гі Дебора до аналізу сучасних мейнстримних соціальних мереж. Показано, як критика видовища, зокрема таких його характеристик, як пасивність, фрагментарність та заміщення живого досвіду його репрезентаціями, спроможна пояснити функціонування соцмереж і популярність повсякденної практики перегляду соцмереж, які діють за правилами Вебу 2.0. Водночас розглянуто відмінності видовища в аналогових і цифрових умовах, зокрема характеристики соцмереж, які дають змогу не тільки пасивно спостерігати видовище, а й створювати власні (само)репрезентації реальності. Для пояснення практик, цінностей і конвенцій, які втілюються в соціальних мережах, запропоновано і представлено концепцію культури яскравості.
Формування та роль комеморативних практик в умовах російсько-української війни
(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2024) Богуцький, Артем
У статті розглянуто комеморативні практики України та Росії в умовах сучасної війни в контексті процесу переосмислення свого культурного простору. Здійснено аналіз змін у комеморативних практиках на різних етапах протистояння (з моменту анексії Криму до 24 лютого 2022 року та після), взаємодії цих практик із суспільними та політичними процесами в Росії та Україні. Зроблено спробу виокремити зміст комеморативних практик для подальшого дослідження їхнього впливу на формування соціокультурного простору кожної з держав.
Прагмалінгвістичний аспект дослідження евфемізмів і дисфемізмів (на матеріалі українських новинних телеграм-каналів)
(2023) Балаж, Валентина
Статтю присвячено прагмалінгвістичному аспекту дослідження евфемістичних і дисфемістичних номінацій у дискурсі новинних телеграм-каналів. Із початком Повномасштабного вторгнення простежується тенденція до більш частотного вживання вторинних найменувань у різних типах дискурсів, що зумовлює актуальність пропонованої розвідки. Автори повідомлень у новинних телеграм-каналах використовують евфемізми та дисфемізми для досягнення власних цілей у процесі комунікації, а також для досягнення прагматичного евфемістичного чи дисфемістичного ефекту впливу на читачів. Важливою особливістю обраного дискурсу є суб’єктивний спосіб подачі інформації, що вирізняє їх від, наприклад, дискурсу медіа. На прикладі евфемізмів і дисфемізмів бачимо, що така характеристика безпосередньо впливає на підбір мовленнєвих засобів. Мета статті – здійснити комплексний аналіз вторинних номінацій, урахувавши прагмалінгвістичні методи дослідження мовних явищ. Практичний матеріал дослідження становлять 107 дисфемізмів і 151 евфемізм, виокремлені методом суцільної вибірки. Джерельною базою для статті слугували чотири популярні в Україні новинні телеграм-канали: STERNENKO, Лачен пише, Телеграмна служба новин, Івано-Франківськ 24/7. Евфемізми та дисфемізми є контекстуально-залежними одиницями, через що важливо їх досліджувати у межах конкретного повідомлення з урахуванням авторських інтенцій. Відповідно до теорії мовленнєвих актів евфемістичні та дисфемістичні номінації кваліфікуємо як непрямі асертиви, адже, окрім інформації про події, які можна оцінити відповідно до категорії правдиво-хибно, вони виконують інший тип іллокутивного акту. Водночас виникнення евфемізмів і дисфемізмів пов’язане з дотриманням або порушенням постулатів прагматичниих принципів спілкування, зокрема з принципом кооперації Г. П. Грайса та ввічливості Дж. Ліча, що демонструє запропонований аналіз вторинних найменувань. Також проведене дослідження засвідчило непоодинокі випадки використання пресупозицій в евфемістичних і дисфемістичних висловлюваннях.
Особливості формування образу ворога в масовій свідомості населення України в контексті російсько-української війни: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціології
(2024) Скороход, Катерина; Злобіна, Олена
У дисертаційній роботі вирішене важливе наукове завдання, присвячене розкриттю особливостей формування образу ворога в масовій свідомості населення України в контексті російсько-української війни, його характеристики до кожної з груп (російська влада, народ та солдати) серед групи українських військових та окремо групи цивільних. Актуальність проблеми аргументована тим, що образ ворога у війні відіграє важливу мобілізаційну роль, означує розмежування між "ми" та "вони" і забезпечує легітимацію дій у війні. Наявний теоретичний доробок часто зосереджується на зовнішньому конструюванні образу ворога або ж фрагментарно розпорошений по різним дотичним темам, натомість недостатньо приділено уваги конструювання образу на рівні індивідуальної свідомості. Адже саме утворений у масовій свідомості на основі трансльованих ззовні конструктів та власних переживань і досвіду людей образ ворога є реальною рушійною силою дій у війні. Обґрунтовано, що наявний теоретичний доробок щодо конструювання образу ворога в сучасній війні створює теоретичні та практичні виклики, розв’язанню яких присвячена дисертаційна робота.
Специфіка феміністичного підходу до наукових досліджень
(2024) Пугач, Вероніка
Феміністична філософія є одним із провідних напрямів сучасної філософії. Вона активно розвивається протягом десятиліть і має значний доробок у різних сферах теоретичної та практичної філософії. Особливий інтерес становить феміністична філософія науки, адже в її межах відбувається напрацювання методологічних засад феміністичного підходу до дослідження. Метою статті є з’ясування особливостей феміністичного підходу до наукових студій. Задля досягнення мети у статті проаналізовано ключові напрацювання феміністичної філософії науки, пов’язані з критикою ідеалу вільної від цінностей науки, переосмисленням об’єктивності та рефлексіями стосовно феміністичної методології. Стаття містить вступ, три частини і висновки. У першій частині окреслено причини та наслідки феміністичної критики ідеалу вільної від цінностей науки. Друга частина стосується переосмислення поняття об’єктивності у працях відомих феміністичних філософинь Сандри Гардінґ, Гелен Лонґіно, Елізабет Ллойд і Гезер Дуґлас, а також актуальності власне переосмислень для феміністичної історіографії філософії. Третю частину присвячено аналізу питань щодо наявності феміністичного методу, ознак і типових властивостей феміністичної методології. У висновках окреслено особливості феміністичного підходу до наукових досліджень, що полягають у визнанні вагомої ролі цінностей у формуванні та застосуванні наукового знання, врахуванні деталей і складності явища на відміну від спрощення та узагальнень, увазі до жіночого досвіду, утвердженні розмаїття наукової спільноти задля кращого контролю над впливом упереджень на дослідження, переконаності у сумісності об’єктивності з ціннісною ангажованістю, відкритості до критики та саморефлексії.
Справедливість у сучасному українському контексті: дистрибутивний і епістемічний виміри (за матеріалами п'ятого засідання Seminarium Historico-Philosophicum)
(2024) Сідорова, Стефанія
Огляд присвячено п’ятому засіданню Seminarium Historico-Philosophicum, яке відбулося 20 січня 2024 р. в Києві і було присвячене проблематиці справедливості, зокрема таким її аспектам, як епістемічна несправедливість і дистрибутивна справедливість. Розкрито актуальність цієї проблематики, подано інформацію щодо діяльності Seminarium Historico-Philosophicum, а також викладено зміст представлених на засіданні доповідей та їхнього обговорення.
Системний аналіз та інструментарій моніторингу банківських ризиків в Україні: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2024) Глазунов, Анатолій; Лук’яненко, Ірина
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі 07 "Управління та адміністрування" за спеціальністю 072 "Фінанси, банківська справ та страхування". – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2024. Сучасна банківська система України виконує ключову роль у фінансовому секторі країни, що сприяє забезпеченню фінансової стабільності. У зв'язку з складною економічною та політичною ситуацією, обумовленою повномасштабним вторгненням росії в Україну, необхідний постійний моніторинг та оперативне прийняття рішень для запобігання негативним наслідкам, зокрема у банківському секторі. Банківська система України проявила стійкість до зовнішніх шоків, забезпечуючи високий рівень капіталу та ліквідності, а також продовжуючи активно кредитувати населення та підприємства. Проте, розуміння та ефективний моніторинг банківських ризиків стають важливою складовою для стійкості банківської системи як під час кризи, так і під час майбутнього відновлення. Системний аналіз ризиків у банківській сфері дозволяє виявляти та оцінювати різноманітні загрози, з якими зіштовхуються банки в тому числі кредитний, ліквідності, ринковий, операційний та інші ризики. Ефективний моніторинг банківських ризиків забезпечує додаткову інформацію для макропруденційної та монетарної політики, але потребує постійної адаптації та вдосконалення існуючих підходів. Розробка та впровадження ефективних інструментів моніторингу банківських ризиків допомагає своєчасно реагувати на ризики для уникнення негативних наслідків для банківської системи та української економіки загалом. Глибокий аналіз та дослідження в цьому напрямку дозволяють ідентифікувати недоліки та прогалини в існуючих практиках, а також пропонувати рекомендації для їх подолання. У контексті глобальних ризиків, таких як рецесія, пандемія COVID-19 та російсько-українська війна, посилюється необхідність у розробці комплексної системи показників, що допомагатимуть своєчасно ідентифікувати накопичення дисбалансів. Це особливо актуально, оскільки накопичені дисбаланси можуть поглиблювати негативні наслідки кризи, подібно до того, як це сталося під час кризи 2014–2015 років. Реалізація ризиків може бути спровокована зовнішніми факторами, тому для ефективної протидії ризикам, банківська система має бути готовою, тобто фінансово стійкою. Об’єктом дослідження дисертаційної роботи є функціонування банківського сектору України за стабільної макроекономічної ситуації та в періоди нестабільності та підвищених ризиків. Предметом дослідження дисертаційної роботи є системний аналіз теоретико-методологічних підходів, концептуальних засад та інструментарію моніторингу банківських ризиків в Україні Виконання завдань, описаних у дисертаційній роботі, зумовило використання загальнонаукових та спеціальних теоретично-методологічних підходів проведення дослідження, зокрема аналіз, синтез, класифікацію, наукову абстракцію застосовано для дослідження моніторингу ключових індикаторів банківських ризиків та сутності поняття банківські ризики. За допомогою застосування методів систематизації інформації та порівняння результатів розкрито сутність основних понять та теоретичних підходів використаних у сфері моніторингу банківських ризиків. Візуалізація, а також статистичні методи були застосовані для ґрунтовного аналізу динаміки досліджуваних показників відображених у системі показників мапи ризиків та розбудови індексу фінансового циклу. Для розробки комплексу економіко-математичних моделей застосовувались економетричні методи, векторні авторегресійні моделі з механізмом корегування помилки, прості та впорядковані логіт-моделі, а також панельні регресії з фіксованими ефектами. Методи наукового узагальнення, синтезу, дедукції та індукції використовувались при розробці рекомендацій та формулюванні висновків щодо удосконалення моніторингу банківський ризиків в Україні. Інформаційною базою дисертації є праці українських та іноземних науковців, законодавчі, нормативні акти, офіційні матеріали та статистичні бази Національного банку України (НБУ) та Державної служби статистики України, а також інтернет-ресурси. В процесі дослідження розвинуто теоретико-методологічні засади та розроблено економіко-математичний інструментарій моніторингу ризиків банківського сектору України для запобігання розвитку дефолтів як в періоди макроекономічної стабільності, так і в умовах нестабільності, військової загрози та післявоєнного відновлення. Сформовано концептуальні засади удосконалення підходів до моніторингу банківських ризиків в умовах невизначеності та розроблено комплекс моделей раннього попередження – ефективний інструментарій для виявлення накопичення системних ризиків та прогнозування можливої кризи в банківському секторі України. Побудовано індекс кредитних стандартів, що дозволяє кількісно оцінити пропозицію банківських кредитів. Індекс використано в процесі розробки базової універсальної моделі кредитування для роздрібних та корпоративних кредитів банків, що дає можливість проаналізувати маржинальні ефекти, зокрема, вплив зміни пропозиції кредитів на обсяг нових кредитів в залежності від розміру банку, а також вплив зміни реального ВВП на кредитування в залежності від частки державних облігацій та депозитних сертифікатів НБУ в загальних активах банків. За результатами дослідження удосконалено методологічні підходи оцінки ризиків, зокрема, тих, що відображаються в системі показників – мапі ризиків банківського сектору; застосування індексу фінансового циклу для калібрації контрциклічного буферу капіталу; інструментарій розробки сценаріїв для стрес-тестування за допомогою моделювання швидкості та сили впливу облікової ставки НБУ на ставки комерційних банків України. Дістали подальшого розвитку підходи до визначення основних дестабілізуючих факторів, що впливають на ймовірність дефолтів банків; рекомендації моніторингу банківських ризиків на рівні системи з використанням моделей раннього попередження; пропозиції удосконалення розробки планів відновлення банків за допомогою інтегрованого композитного індикатора на основі моделей раннього попередження. Практичне значення отриманих результатів полягає у використанні теоретично-методологічних досліджень та розробленого комплексу економіко-математичних моделей для визначення ефективних інструментів моніторингу банківських ризиків. Авторські теоретико-методологічні напрацювання, комплексні підходи та розроблені економіко-математичні моделі можуть бути використані Національним банком України, а також іншими державними органами та інституціями, аналітичними центрами, які здійснюють моніторинг банківських ризиків. Це сприятиме удосконаленню існуючих підходів в умовах дії дестабілізуючих факторів та формуванню стратегічних завдань щодо ідентифікацій загроз в банківському секторі. Результати дослідження були використані Національним банком України у процесі підготовки Звіту про фінансову стабільність (ЗФС) та частково під час розробки методології для теплової карти ризиків фінансового сектору України та індексу фінансового циклу (довідка №32-0009/32598 від 26.04.2024 р.). Академією публічно-приватного партнерства в рамках аналітичного дослідження та при підготовці навчальних матеріалів щодо перспектив досягнення національних цілей сталого розвитку в Україні були використані результати, отримані за допомогою розробленого комплексу авторських економетричних векторних регресійних моделей (довідка №2024/02/1 від 15.02.2024 р.). Теоретично-методологічні аспекти та практичні напрацювання комплексних економіко-математичних моделей, розроблених в рамках дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні курсів "Гроші та кредит", "Економетрика", "Макроекономічний аналіз та монетарна політика", "Фінансова економетрика", "Мікро- та макропруденційне регулювання банків" на бакалаврській та магістерській програмі спеціальності "Фінанси, банківська справа, страхування" у Національному університеті "Києво-Могилянська академія" (довідка від 04.03.2024 р.)
Типи вищого порядку у мовi програмування Java
(2024) Заколенко, Роман
Мова програмування Java є однiєю з найпоширенiших мов у свiтi розробки програмного забезпечення, завдяки своїй надiйностi, незалежностi вiд платформи та комплекснiй екосистемi. Узагальнення в Java надають можливiсть класу, iнтерфейсу або методу працювати з довiльним типом, зберiгаючи вiдповiдний механiзм безпеки на етапi компiляцiї. Введенi у Java 5, узагальнення були спрямованi на усунення помилок типiв пiд час компiляцiї, тим самим пiдвищуючи безпеку, можливiсть повторного використання та читабельнiсть коду. Конструктор типiв - це властивiсть типiзованої формальної мови, яка слугує для створення нових типiв на базi iнших.
Індивідуалізація інновацій через об'єкти права інтелектуальної власності : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2024) Палієнко, Тетяна; Бажал, Юрій
Дисертаційну роботу присвячено поглибленню економічних теоретико- методологічних засад дослідження процесу індивідуалізації інновацій через об’єкти права інтелектуальної власності, розкриттю механізмів комерціалізації таких інновацій та надання науково-практичних рекомендацій щодо впливу індивідуалізації інновацій на економічний розвиток України. Обґрунтовано, що інновації та об’єкти права інтелектуальної власності є взаємопов’язаними категоріями, які підсилюють один одного, стимулюючи технологічний прогрес і економічне зростання. Запропоновано удосконалену класифікацію інновацій, яка враховує їхню індивідуалізацію через об’єкти права інтелектуальної власності. Інноваційна діяльність вимагає співпраці між державою, університетами та промисловістю, де право інтелектуальної власності сприяє інноваційній діяльності при створенні, виконанні конструкторських розробок та комерціалізації нових технологій, продуктів та послуг і забезпечує трансфер технологій. Визначено, що статистично це підтверджується збільшенням кількості наукових досліджень у наукометричних базах та високою патентною активністю від університетів, які через процес комерціалізації наукових розробок зміцнюють зв’язки з реальним сектором економіки. Виявлено, що система охорони права інтелектуальної власності повинна адаптуватися до потреб інноваційного процесу, забезпечуючи баланс між охороною права інноваторів і можливістю доступу до нових знань та технологій для суспільства. Такий підхід сприяє створенню креативного середовища для інновацій, де право інтелектуальної власності служить інструментом підтримки і розвитку інноваційного потенціалу національної економіки. У межах дослідження було виявлено, що індивідуалізація інновацій – це процес, який використовує засоби індивідуалізації об’єктів інтелектуальної власності для комерційної ідентифікації та відмінності інноваційних технологій, продуктів чи послуг на ринку, забезпечуючи охорону права інтелектуальної власності на конструкторські інноваційні рішення, їхню ідентифікацію та відмінність, а також стимулюючи інноваційну діяльність. З практичної точки зору, індивідуалізація інновацій створює унікальні пропозиції для споживачів, зберігає конкурентоспроможність, привабливість для інвесторів, сприяє технологічному трансферу та захищає від фальсифікації і копіювання. Дослідження показало, що традиційні (торговельні марки, географічні зазначення походження товарів, комерційні найменування) та нетрадиційні інструменти індивідуалізації, такі як власні торговельні марки чи доменні імена, забезпечують не тільки унікальне позиціонування товарів та послуг на ринку та розпізнавання бренду, але й слугують юридичною охороною від неправомірного використання, тим самим стимулюючи розвиток інноваційної активності та її ефективну комерціалізацію. Показано, що функціонування системи індивідуалізації інновацій потребує ефективного інституціонального забезпечення, де значну роль відіграє держава, яка створює інституційні умови та специфічні інструменти для охорони та використання права на об’єкти інтелектуальної власності, зокрема законодавство, судові та адміністративні процедури, здійснення контролю за використанням засобів індивідуалізації інновацій. Обґрунтовано, що вирішення таких проблем, як плагіат, відсутність уніфікованої термінології, регулювання діяльності у цифровому середовищі, можливе завдяки міжнародній співпраці, яка сприяє створенню надійної інституційної бази та гармонізації внутрішнього законодавства відповідно до міжнародних угод, актів та конвенцій. Конкретизовано, що комерціалізація інновацій як один із важливих етапів інноваційного процесу, здійснюється у міжнародній практиці через різноманітні механізми, такі як застосування у власному виробництві, внесення до статутного капіталу підприємства, ліцензування, передача прав інтелектуальної власності, лізинг та франчайзинг, технічна допомога та інжиніринг, кожен з яких має свої переваги та недоліки застосування. Ефективне впровадження інновацій у комерційну площину стає можливим, коли забезпечуються сприятливі безпосередні та опосередковані фактори, зокрема нормативно-правове регулювання, фінансові заходи заохочення, боротьба з корупцією та сприятливе політичне та економічне середовище, та обрана правильна стратегія комерціалізації, яка залежить від специфіки інновації, ринкових умов, наявних ресурсів та цілей компанії. Аргументовано, що такий підхід не тільки сприяє підвищенню доходів від інновацій, але й вносить значний внесок у розвиток наукової та технічної діяльності, тим самим підсилюючи конкурентоспроможність національної економіки. У дисертаційному дослідженні акцентується увага, що ключовим ресурсом для генерування та отримання доходів від комерціалізації інновацій є людський капітал, який включає знання, навички, досвід та творчі, креативні здібності працівників. Така виняткова і специфічна роль інтелектуального людського капіталу обумовлена тим, що висококваліфіковані та креативні фахівці є економічними суб’єктами для створення нових ідей і розробки інноваційних продуктів, що актуалізує необхідність інвестування в освіту і професійне навчання. Виявлено прямий зв’язок між рівнем розвитку економіки і кількістю генерованих інновацій, визначений на базі даних Глобального індексу інновацій, де Україна демонструє значний невикористаний потенціал, особливо в освітній сфері. Аналіз Індексу людського розвитку показав його стабільний стан для нашої країни, що вказує на проблеми з інвестиціями в освіту та охорону здоров’я, незважаючи на зростання фінансування освіти до моменту повномасштабної військової агресії, а виконаний регресійний аналіз засвідчив негативний вплив корупції на людський розвиток в Україні. В роботі акцентується увага на то, що пріоритетним напрямком для держави є інвестування в розвиток інтелектуального людського капіталу та боротьба з корупцією. Це сприятиме підвищенню міжнародної конкурентоспроможності країни та розвитку інноваційних галузей. Дослідження міжнародного досвіду використання засобів індивідуалізації інновацій виявило інтенсивне зростання активності у сфері реєстрації патентів, торговельних марок та географічних зазначень, особливо в країнах з розвиненою економікою та високим рівнем інвестицій у дослідження і розробки, зокрема в Китаї, Сполучених Штатах, Японії, Канаді та європейських державах, які в сукупності формують понад 70% усіх заявок на реєстрацію даних об’єктів. Проведений в роботі аналіз показав, за кількістю зареєстрованих торговельних марок, лідируючими є такі класи: реклама та управління бізнесом, технологічні інновації, освіта і розваги, та сектор моди. Зазначено, що таке активне використання торговельних марок як інструменту охорони права інтелектуальної власності інновацій підкреслює їх важливість для привертання уваги споживачів, забезпечення унікальності продуктів і послуг, а також для брендування і зміцнення позицій компаній на ринку. Виконане в дисертації економетричне моделювання підтвердило гіпотезу про стратегічне значення та вплив засобів індивідуалізації та ідентифікації інноваційних товарів та послуг на позитивний економічний розвиток країни. Здійснений статистичний аналіз динаміки кількості засобів індивідуалізації зареєстрованих суб’єктів господарювання в Україні демонструє їх зменшення протягом останніх років, на що значно вплинули військові дії, проте позитивна динаміка заявок та реєстрацій засобів індивідуалізації підтверджує зростаючу активність українських компаній у сфері інновацій та їх усвідомлення важливості охорони права на інтелектуальні активи. Обґрунтовано, що інтенсифікація реєстрацій торговельних марок з боку іноземних інвесторів у сферах реклами, бізнес-менеджменту, освіти та наукових досліджень, свідчить про значний інтерес до українського ринку, що стимулює процеси глобалізації серед місцевих підприємств та сприяє залученню міжнародного капіталу. Також зафіксовано збільшення реєстрацій українських географічних зазначень, права на які охороняються відповідно до вимог Європейського союзу. Показано, що попри позитивні зрушення, Україна з 2022 року зіткнулася з серйозними викликами, обумовленими військовими діями: пошкодження виробничих потужностей, дестабілізація економічної ситуації та відтік інвестицій, що ускладнює подальший розвиток індивідуалізації інновацій в країні. Здійснено аналіз нетрадиційних форм індивідуалізації інновацій, зокрема доменних імен та власних торговельних марок, які значно розширили сферу свого впливу на інноваційну діяльність в часи розвитку електронної комерції та пандемії COVID-19. З’ясовано, що для споживачів власні торговельні марки відіграють роль доступних якісних товарів без залежності від знижок, а доменні імена служать основним інструментом ідентифікації бізнесу в Інтернеті, що забезпечує приваблення клієнтів і рекламу продуктів. Доведено, що під час війни в Україні торговельні марки набувають важливості як економічний інструмент для ізоляції агресора, а вихід світових брендів з російського ринку демонструє їхню стратегічну позицію на підтримку українського суверенітету і міжнародних норм права, що є також виявом міжнародної солідарності і підтримки демократичних цінностей. Проведений в дисертації PESTLE-аналіз показав, що індивідуалізація інновацій України має значний потенціал для реалізації через процес комерціалізації, однак він обмежується рядом викликів від зовнішнього і внутрішнього середовищ. Ці виклики включають обмежене фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, складнощі у доступі до зовнішнього фінансування, високі витрати на охорону права і комерціалізацію інтелектуальної власності, а також недосконалість законодавчого регулювання та інституційної підтримки. Проведений в роботі економетричний аналіз підтвердив висунуту гіпотезу, що інвестиції у розвиток інновацій, збільшення кількості інноваційно активних підприємств, а також їхня індивідуалізація через об’єкти права інтелектуальної власності мають безпосередній та позитивний вплив на економічне зростання України. Визначено, що реформування сфери індивідуалізації інновацій, включаючи залучення додаткового інвестування в науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, покращення законодавчої бази та розвитку інноваційної інфраструктури, зміцнення зв’язків між наукою та практичним застосуванням, активізацію міжнародної співпраці та розширення фінансових механізмів підтримки інноваційних проєктів, сприятиме збільшенню продуктивності та інноваційної активності, що стане вагомим внеском у підвищення конкурентоспроможності та стимулювання довгострокового економічного зростання країни. Отримані наукові результати дослідження можуть бути використані в роботі органів державної влади в сфері охорони права інтелектуальної власності при індивідуалізації інновацій, розробки стратегій і підготовки кадрів. Їх також застосовано в навчальному процесі на економічному факультеті Національного університету "Києво-Могилянська академія", зокрема у викладанні дисципліни: "Економічна теорія підприємництва" (довідка № 12/432 від 29.04.2024 р.). Теоретичні та практичні рекомендації дисертаційного дослідження використано в навчальному процесі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (довідка №04/700 від 18.04.2024 р.). Практичне впровадження результатів дослідження індивідуалізації інновацій здійснено на підприємствах: ТОВ «Лебединські ковбаси» (довідка №4 від 08.04.2024 р.), ПрАТ "Рембудкомлект" (довідка №165 від 04.04.2024 р.).
Прислівникові еквіваленти слова сучасної української мови в різностильових текстах початку ХХІ ст. : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2024-05-21) Суховець, Юлія; Лучик, Алла
Дисертаційне дослідження присвячене прислівниковим еквівалентам слова – нарізнооформленим лексичним одиницям перехідного характеру, що виявляють у системі української мови ознаки прислівникового класу слів. Їхня специфіка полягає в тому, що вони перебувають на межі між власне-словом, з одного боку, та вільним (синтаксичним) словосполученням або фразеологічним сполученням, з іншого боку. У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено об’єкт і предмет; схарактеризовано дослідницький матеріал і його джерела, теоретичне підґрунтя та методологію дисертаційного дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення проведеної роботи; висвітлено перспективи подальших розвідок; наведено відомості про апробацію результатів кваліфікаційної праці, а також розкрито структуру дисертації. У першому розділі схарактеризовано сутність поняття еквівалентів слова в лінгвістичній науці та здійснено огляд праць, присвячених суміжним мовним явищам. Простежено, які спільні та відмінні властивості характеризують власне-слова, еквіваленти слова, вільні (синтаксичні) словосполучення та фразеологічні одиниці. Окремо проаналізовано співвідношення власне-прислівників, прислівникових еквівалентів слова та адвербіальних фразеологізмів. Уточнено рівневий статус еквівалентів слова в структурі сучасної української мови. Осібну увагу зосереджено на прийменниково-відмінковій формі та ступенях її адвербіалізації як граматичному явищі сучасної системи української мови з проєкцією на прислівникові еквіваленти слова. Припущено, що в межах прийменникового ступеня адвербіалізації прийменниково-відмінкової форми варто виокремлювати допоміжний, невласне-прийменниковий, ступінь адвербіалізації. Зроблено висновок, що саме прийменниково-відмінкові форми невласне- прийменникового ступеня адвербіалізації становлять формальну структуру прислівникових еквівалентів слова. У другому розділі запропоновано ідентифікаційні критерії прислівникових еквівалентів слова, які уможливлять виокремлення їх серед інших лексичних одиниць сучасної української мови. Зокрема до таких критеріїв належать: морфолого-синтаксичний (співвідносність із власне-прислівниками), формально-аналогійний (аналогія за формальною структурою), семантичний (семантичні відношення між досліджуваними одиницями, зокрема опозиційні), морфологічний (співвідносність із відмінковою формою), орфографічний (паралельне окреме чи цілісне написання прислівникової одиниці), мовленнєвий (співвідносність із формою, наразі простеженою лише в мовленні й не кодифікованою в словниках). Образний критерій допоможе розрізнити еквівалент слова та фразеологічну одиницю. Третій розділ репрезентує формально-структурну організацію прислівникових еквівалентів слова у вигляді моделей. На матеріалі дослідження побудовано 113 моделей, поділених на групи відповідно до активності творення прислівникових еквівалентів слова за певними схемами: продуктивні моделі, моделі середньої продуктивності, непродуктивні моделі та моделі тавтологічної структури. Простежено, що найбільшу здатність до транспонування в прислівниковий клас слів виявляють сполучення прийменників з іменниками, які під час творення нової одиниці втрачають свої категорійні властивості. Також у творенні прислівникових еквівалентів слова беруть участь субстантивовані прикметники, займенники, числівники, вигуки, частки, власне-прислівники та предикативні слова, однак такі елементи в їхній структурі не є показовими. У разі утворення прислівникового еквівалента слова вони також утрачають свій частиномовний статус.Аргументовано, що прислівникові еквіваленти слова прийменниково- відмінкової форми передбачають можливість поширення їхньої структури атрибутивними й указівними елементами. Здатність такого ускладнення структури багатьох прислівникових еквівалентів слова яскраво вказує на перехідний характер досліджуваних одиниць та процес становлення їх у системі української мови. У четвертому розділі схарактеризовано побудоване у вигляді матриці семантичне поле прислівникових еквівалентів слова, що складається із шести зон – ядерної, приядерної, напівпериферійної, периферійної та віддаленоядерної. Названі зони були виокремлені на підставі зафіксованості певних сем у внутрішньому складі аналізованих прислівникових еквівалентів слова. До ядерної зони увійшли семи, виявлені в 146–50 прислівникових еквівалентах слова. Приядерну зону сформували семи, наявні в 49–25 одиницях, напівпериферійну – ті, що містяться в 24–10 прислівникових еквівалентах слова, а периферійну – семи, зафіксовані в 9–2 одиницях. Віддаленоядерну зону формують семи, що входять до складу лише одного прислівникового еквівалента слова. Кожна з цих зон відбиває ступені центральності чи периферійності конкретних сем у мікросистемі прислівникових еквівалентів слова. Складники ядерної зони найперше орієнтовані на репрезентацію семантики стану суб’єкта дії та характеристики власне-дії. Семи приядерної зони конкретизують душевний і фізичний стан суб’єкта чи об’єкта дії. У напівпериферійній зоні панівне місце посідають семи, що виражають абстрактні поняття. Периферійна зона семантичного поля передусім маніфестує семантику статичної чи динамічної ознаки та ознаки дії, власне-дії, способу дії. У віддаленоядерній зоні перебувають найрізноманітніші семантичні елементи, що можуть позначати власне-ознаку, спосіб дії, час, місце, міру та ступінь вияву дії тощо. Внутрішня структура прислівникових еквівалентів слова оприявнила взаємодію цих одиниць із власне-прислівниками, з одного боку, та з дієсловами, прикметниками, іменниками й числівниками, від яких здебільшого й походять власне-прислівники, з іншого боку. Окремий аспект дослідження внутрішньої організації прислівникових еквівалентів слова стосується виявлення семантичних опозицій, у які вступають ці одиниці за допомогою інтегральних і диференційних сем. З’ясовано, що прислівникові еквіваленти слова можуть перебувати в опозиціях тотожності, еквіполентних і привативних опозиціях. Переважна більшість одиниць формує еквіполентну опозицію. Сама можливість побудови семантичного поля прислівникових еквівалентів слова, поділу цього поля на розгалужені зони, а також простежувані семантичні опозиційні відношення між досліджуваними одиницями підтверджують їхній системний статус у сучасній українській мові. У п’ятому розділі проаналізовано варіанти прислівникових еквівалентів слова сучасної української мови, серед яких фонетичні, акцентні, морфологічні, дериваційні, лексико-семантичні та експресивно-стилістичні. Фонетичне варіювання прислівникових еквівалентів слова передусім зумовлене законами милозвучності української мови. Акцентне варіювання відтворює загальну властивість подвійного наголошення деяких іменникових елементів, що входять до складу прислівникових еквівалентів слова. Різні граматичні показники числа й відмінка іменникового елемента прислівникового еквівалента слова сприяють появі морфологічних варіантів, а різні афіксальні морфеми – дериваційних варіантів. Виявлені лексико-семантичні варіанти відображають контекстуальні синонімічні відношення між прислівниковими еквівалентами слова. Одиниці з різним стилістичним навантаженням формують експресивно-стилістичні варіанти. Окремий аспект дослідження присвячено функційно-стильовій реалізації прислівникових еквівалентів слова сучасної української мови, що поступово відображено в другому, четвертому й п’ятому розділах. У додатках представлено порівняльну таблицю спільних і відмінних ознак еквівалента слова, слова, словосполучення та фразеологізму (додаток Б); фрагменти ядерної та приядерної зон семантичного поля прислівникових еквівалентів слова (додаток В); розширений перелік зафіксованих варіантів прислівникових еквівалентів слова (додаток Г); перелік усіх одиниць дослідження, критерії їх виокремлення та форми, з якими співвідносяться деякі прислівникові еквіваленти слова (додаток Д); стильово-контекстну реалізацію прислівникових еквівалентів слова в сучасній українській мові (додаток Е). Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у виявленні й описі прислівникових еквівалентів слова (більше 900 одиниць) української мови новітнього періоду на матеріалі опублікованих протягом 2010–2023 років оригінальних і перекладних текстів шести функційних стилів (конфесійного, наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, розмовного й художнього), що дозволило значно поповнити корпус еквівалентів слова новими одиницями. Уперше запропоновано ідентифікаційні критерії прислівникових еквівалентів слова, досліджено й представлено варіанти цих одиниць. Простежено, що прислівниковими еквівалентами слова рівномірно послуговуються в більшості функційних стилів, окрім офіційно-ділового. Практичне значення розвідки виявляється в можливості застосувати отримані результати в лексикографічній, науковій та науково-методичній діяльності. Зокрема результати дослідження допоможуть укладачам словників поглибити уявлення про еквіваленти слова, чіткіше розподіляти лексичні одиниці за визначеними параметрами до відповідних груп (стійких сполучень слів, еквівалентів слова, фразеологізмів тощо). Водночас корпус прислівникових еквівалентів слова, представлений у додатку Е, може бути залучений до тлумачних, перекладних тощо словників. Методика, застосована в дослідженні, може бути використана для вивчення інших перехідних явищ мовної системи, передусім еквівалентів слова, співвідносних із прикметниками. Окрім того, практичні аспекти, порушені в пропонованому дослідженні, можуть бути корисними в розбудові штучного інтелекту, зокрема під час написання програм для опрацювання мовного матеріалу. Перспективи подальших досліджень убачаємо в кількох напрямах, а саме: 1) системний аналіз іменникових елементів, що беруть участь у творенні прислівникових еквівалентів слова, зокрема з позиції граматичної категорії конкретності / абстрактності; 2) вивчення синтаксичного функціювання прислівникових еквівалентів слова на рівні речення, а також визначення критеріїв для розмежування синтаксеми як одиниці синтаксичного рівня мовної системи та еквівалентів слова як одиниць лексичного рівня; 3) глибше простеження стилістичної маркованості прислівникових еквівалентів слова та функціювання їх у найрізноманітніших жанрах функційних стилів української мови; 4) удосконалення принципів виявлення прислівникових еквівалентів слова, зосібна за допомогою автоматизованих систем; 5) укладання словника прислівникових еквівалентів слова сучасної української мови.
Українська допоміжна поліція міста Києва: формування, склад, діяльність (1941–1945) : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2024) Ситник, Данііл; Шліхта, Наталія
У дисертації досліджено формування, особовий склад та діяльність української допоміжної поліції міста Києва впродовж 1941–1945 років. Німецька окупаційна політика часів Другої світової війни багато в чому характеризувалася конфліктами ідеологічних уявлень і прагматичних розрахунків. Залучення до співпраці місцевого населення Радянського Союзу у військово-поліцейській сфері є найбільш показовим прикладом такого конфлікту, коли внаслідок браку людських ресурсів нацисти погодились оголосити набір на службу в поліцію представників "неповноцінних" (з расово-політичної точки зору нацистів) народів. Дисертацію присвячено саме цим місцевим службовцям, які мали різне етнічне, соціально-економічне походження, політичні уподобання; залучалися до різних репресивно-каральних і правоохоронних завдань. Заявлена проблематика дисертаційного дослідження вже давно вийшла за межі суто наукових зацікавлень. Значна публічна увага фокусується довкола питань, пов’язаних із нацистською окупацією – передусім, співучастю місцевого населення Української РСР (а також Радянського Союзу загалом) в масовому насильстві над євреями та іншими, переслідуваними німецькою окупаційною владою, категоріями населення (радянськими активістами, ромами, людьми з психічними розладами тощо). Такі ж, переважно дискусійні та гострі, аспекти життя під нацистською окупацією, зокрема, явища колаборації наразі піднімають зарубіжні та українські дослідники (як і радянські та діаспорні раніше), а їхнє висвітлення нерідко супроводжується надмірною суб’єктивізацією (замовчуванням або інструменталізацією складних сторінок історії). Таким чином, наявна історіографія демонструє значну фрагментарність в розробці заявленої проблематики. Представлена дисертація є комплексним дослідженням історії окремої спільноти колаборантів – української допоміжної поліції міста Києва. До фокусу роботи потрапила низка питань. Перш за все, це питання передумов до створення української поліції, яке включає аналіз ситуації в окупованій нацистами Європі та міжвоєнному СРСР. У дисертації висвітлюється безпосередня організація української поліції як частини апарату СС і поліції: початковий етап формування, вибудовування структури та перший набір, які відбувалися під керівництвом українських націоналістів та ветеранів Української революції 1917–1921 років. Пізніша реорганізація поліції на німецький лад спричинила її поділ на низку підрозділів, серед яких в дослідженні йдеться про три найбільш залучені до репресивно-каральної діяльності окупаційної влади: Українська охоронна поліція (патрульно-постова), Українська поліція безпеки (кримінальна й політична поліція) та "закриті (воєнізовані) частини" поліції. Спираючись передусім на джерельну базу, як-от радянські судово-слідчі документи післявоєнного періоду та матеріали внутрішнього діловодства німецьких та допоміжних окупаційних органів влади, у дисертації досліджено колективний портрет рядового та командного складу складу трьох підрозділів української поліції в Києві. Висвітлено соціально-економічні, етнічні, політичні подібності та відмінності між службовцями цих підрозділів. Поліцейські кожного з останніх мали певне службове спрямування: від охорони об’єктів, до допитів євреїв або виїздів на антипартизанські операції. Тож у дослідженні йдеться не лише про міських службовців, але й бійців воєнізованих загонів, що діяли далеко за межами Києва. Фокусуючись саме на спільноті, вагому частину дослідження присвячено висвітленню долі поліцейських після масової евакуації з Києва, що відбулася 15 жовтня 1943 року. Хронологічні межі дисертації обмежуються капітуляцією Німеччини 8 травня 1945 року, однак у досліджені прослідковано подальші обставини із життя колишніх поліцейських: судові процеси в СРСР над однією частиною та еміграцію і переховування тих, кому вдалося втекти від правосуддя. Крім того, кожен підрозділ мав власне німецьке та місцеве керівництво, а також кадрову політику. Особливостям цієї політики та колективним портретам рядового і командного складу різних підрозділів поліції присвячено значну частину роботи. Дисертаційне дослідження здійснено із використанням широкої вибірки джерел, передусім неопублікованих архівно-кримінальних справ на колишніх колаборантів. Довгий час ці джерела залишалися закритими для дослідників, оскільки зберігалися в галузевих архівних установах комуністичних спецслужб. У процесі декомунзації, вони були остаточно розсекречені у 2015 році Законом України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917– 1991 років". Робота з джерелами відбувалася із урахуванням загальноісторичних, міждисциплінарних та спеціально-історичних методів, що ґрунтуються передусім на методологічних засадах студій Голокосту, що досліджують винуватців масових злочинів. Ключовим для дисертаційної роботи також є просопографічний аналіз. Використання просопографічного аналізу дозволило зафіксувати не лише очевидні відмінності між попередніми біографіями поліцейських, але й продемонструвати точки перетину між ними. Йдеться про ознаки належності до професійної спільноти – колективу, з його правилами, обов’язками й певним місцем в соціальній ієрархії часів німецької окупації. Ба більше, послуговуючись розмаїтим спектром мотивів (ідеологічними, прагматичними, виживальницькими тощо), маючи неоднорідне соціально-економічне та етнічне походження, різні політичні погляди (націоналістичні, комуністичні) та займаючи різні посади в робочій ієрархії (рядовий, офіцерський та комендантський склад), поліцейські часто демонстрували однаковий рівень інтегрованість до апарату СС і поліції. Кожен з них був частиною єдиного «професійного» організму, який базувався на насильницьких практиках проти політичних ворогів Третього Райху. Виконуючи накази або виявляючи ініціативу, місцеві поліцейські долучалися до насилля, яке стало ключовою рисою їхньої спільноти. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в комплексному аналізі формування, особового складу та діяльності української допоміжної поліції міста Києва. Крім того, користуючись до того неопрацьованими архівно-кримінальними справами та іншими джерелами, до наукового обігу було введено значний масив біографічних відомостей поліцейських. Завдяки просопографічному аналізу вдалося укласти джерельний питальник, який розкриває колективний портрет службовців. Для подальшого наукового опрацювання, результати аналізу розміщено в Додатках до дисертації. Крім того, багато імен командирів української поліції (відомих українських націоналістів, ветеранів Армії УНР та менш відомих радянських комуністів) згадується в історіографії проблематики вперше, що у подальшому дозволить іншим науковцям ретельніше дослідити біографії цих осіб. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані під час підготовки досліджень з історії Другої світової війни, масового насилля, історії геноцидів (зокрема, Голокосту), та комплексних розвідок, присвячених явищу колаборації. Їх також можна використати у навчальній (під час підготовки навчально-методичних посібників) та державній (під час підготовки заходів з публічної історії, аналітичних записок тощо) роботі. Подальший всебічний розвиток досліджень явища колаборації допоможе пролити світло на низку дискусійних питань і створити сприятливі умови для розширення в Україні історичної пам’яті стосовно складних сторінок історії.
Legal interpretation of professional sport as a prerequisite for defining the theoretical foundations of its legal regulations
(2023) Demianiuk, Stanislav
This article focuses on the interpretation of the terms “sport” and “professional sport”. It is emphasized that proper interpretation of such notions is important to promote clarity and precision in delineating the scope of professional sport and analyzing laws and regulations applicable to this sphere. The author's consolidation of the creative interpretations reveals that “professional sport” embodies a complex network of profit-based social relations, intricately tied to a publicly engaging performance executed by paid full-time athletes. This performance is governed by a set of rules, principles, and approaches established and controlled by specialized entities and institutions. The article concludes that this understanding can further serve as the groundwork for further research and analysis aiming to substantiate the underlying theoretical foundations of legal regulation in professional sport.

Browse

Recent Submissions