Стаття є аналізом єдиного ігрового українського фільму про голод 1932–1933 рр. – «Голод-33» режисера Олеся Янчука. Автор показує, як прагнення заповнити білі плями історії призводить до віктимізації образу української нації, засвідчуючи небезпечні тенденції у формуванні національної ідентичності.