"Мужній вітрильник у морі, ув’язнений у пляшці тиші" – така
поетична й водночас невимовно сумна метафора, що належить одному з героїв фільму, була спочатку назвою цього
нарису. Саме так, бо в історії музики, незбагненної і сакральної цариці мистецтв, одкровення якої перекладали її
обрані "Орфеї", подібного не було. Щоб абсолютна глуха
людина створила геніальний музичний шедевр – досконало завершену, цілісну симфонію, вражаючу стихійною силою, сонячною піднесеністю, життєствердними акордами
віри у вічне Прекрасне. Для нас це незбагненно. Але така
людина була, її ім’я – Людвіг ван Бетховен.