Тема герметичності ментальних світів і суцільної залежності людини від людини, масштабно представлена у світовій культурі, нині постає в незвичному форматі у новому фільмі Бенуа Жако. Серед останніх кінематографічних
досліджень цієї проблематики можна пригадати стрічку
"Постійний покупець" Олів’є Асаяса, "Фаворитку" Йоргаса Лантімоса та переможця Канн 2019-го – фільм "Паразити" Пон Чжун Хо. Але якщо в азійському кіно на перший план виходить мотив відсутності найменшої моралі в
обох сторін класового протистояння, а інтимні стосунки
хазяїв і лакеїв потрібні режисерові лише для ущільнення
соціального конфлікту, то європейські пошуки спрямовані насамперед на психологічне осмислення та соціальні перспективи цієї "поганої хвороби", в які б елегантні
форми вона не виряджалась.