Київська академія. Випуск 21

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/33105

Browse

Browsing Київська академія. Випуск 21 by Subject "edition"

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Богородичні міракули у "Казанях приданых до книги Ключ разумѣнія" та "Небѣ новому" Йоаникія Ґалятовського: діахронічний аспект
    (2024) Максимчук, Ольга
    Мета статті – прослідкувати історію видання богородичних чуд (міракул), укладених та опублікованих Йоаникієм Ґалятовським (†1688) у збірках "Казаня приданыи до книги Ключ разумѣнія названои" (Київ, 1660) та "Небо новоє" (перше видання – Львів, 1665) у діахронічному аспекті (редагування, авторські зміни чи видавничі корективи). Збірка богородичних чуд "Небо новоє" належить до т.зв. міракульної літератури, що набула поширення на українських теренах ранньомодерної доби. В основу цього видання лягли міракули, подані Ґалятовським наприкінці його праці "Казаня приданыи" під заголовком "Чуда Пресвятой Богородици нѣкоторыи" (усього 95 оповідань, 8 з них не увійшло до складу нової збірки). Обсяг "Неба" значно перевищує попередньо опубліковані міракули (серед 457 оповідань з другого видання "Неба" понад 80% складають нові тексти), отже, варто говорити про цю книжку як про окреме видання, в якому автор почасти використав свій давніший твір. Такі самоповтори характерні не лише для письменницької манери Йоаникія Ґалятовського, а й для творчості інших вихованців Києво-Могилянської колегії – його сучасників. Текстологічний аналіз показує, що міракули з "Казань приданых", повторно опубліковані в "Небѣ новому", зазнавали незначних коректив, які не впливали на їхній зміст та обсяг. До таких редагувань могли докластися як друкарі, так і сам автор. До видавничих коректив, очевидно, належать орфографічні виправлення та, можливо, деякі стилістичні правки, зокрема, незначні скорочення чи, навпаки, лаконічні доповнення, що уточнювали або роз’яснювали оповідь. Деякі вставки чи зміни, як припускаємо, міг внести сам автор, наприклад, виправляючи посилання на використані джерела. Крім того, авторські зміни стосувалися систематизації чуд, тобто поділу міракул на окремі групи. Розбудова внутрішньої структури книги мала на меті, серед іншого, полегшити орієнтування читачеві, чому сприяло й використання графічних засобів увиразнення – заголовків, великих літер, виливних прикрас тощо.