Досвідчений театрал, який цінує сучасний театр авангарду, щиро аплодує, перейнятий якоюсь відсвіжувальною високою нотою, коли виходить на поклони Олександр Боніфатійович Гринько. Він не "заводить" глядачів і ніколи не догоджає їм, не намагається вразити якимось карколомним ракурсом своєї акторської природи, ба навіть зовнішності. Він грає у своїх параметрах актора, посвяченого у шляхетність. Шляхетність, людська толерантність, гідність — така його обітниця Сцені. Життя Олександра Боніфатійовича динамічне, насичене. Він не пропускає жодної прем’єри, жодної театральної новинки: "лівої", авангардної, експериментальної. І при цьому — ніякої суєтності. Він має душу, здатну, як писав Монтень, спілкуватися із собою. Така душа може скласти собі товариство, в неї є на що нападати і від чого боронитися, що отримувати і чим обдаровувати.