У статті порушено проблему співвідношення людини і тіла в гомерівському епосі.
Акцентується, зокрема, на видимості та відчутності «органів» епічного героя, на їхній
своєрідній одновимірності, де не розрізняються «внутрішнє» та «зовнішнє». Людина Гомера,
хоча й має тіло, не ідентична йому. Конкретикою тілесних образів (зорових, зовнішніх) в описах
людини лише підкреслено їх нетотожність.