Доля сценографії непроста, навіть трагічна. Це специфічне поєднання різних видів мистецтв — живопису чи графіки і театру, має низький статус "частини виробничого процесу". Живописець і сценограф Анатоль Петрицький жалівся: "...вистава проходить, і від роботи не залишається і сліду... зробив тисячі ескізів, зберіг 100-150, інші "розійшлися" у монтувальному відділі. А треба було 6 передати в музей... Великий твір живопису і великий твір в театрі — це рівнозначні речі". І справді, твори на межі "суто мистецької" і "технічної" сфер відносять до "побічних" радше в силу традиції. Доказ цьому — роботи самого Петрицького, художня цінність яких незаперечна. Можливість переконатися в цьому дає альбом ескізів художника (посів друге місце на 19 Міжнародному Форумі видавців у Львові, конкурс "Найкраща книга Форуму - 2012").