Кіно-Театр. 2013. №1

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26623

Browse

Now showing 1 - 20 of 26

"Українські обличчя кіно й театру" йдуть до читача
(2013)
20 вересня 2012 року на презентації книжки в оформленому художником Ігорем Цикурою приміщенні Культурно-мистецького центру НаУКМА актори Національного театру ім. І. Франка Богдан Бенюк, Наталя Сумська, Олексій Богданович, Ірина Дорошенко, Лариса Руснак, Анатолій Гнатюк разом із директором театру Михайлом Захаревичем та режисером Андрієм Приходьком влаштували справжнє театральне дійство з піснями, уривками з вистав та історіями з театрального й кінематографічного життя. Музиканти театру виконали "Мелодію" Мирослава Скорика на вшанування пам’яті Богдана Ступки. Кореспондент журналу Анастасія Пащенко записала враження учасників від книги та їхні думки про сучасну культурну ситуацію в Україні.
"Українська революція": реконструкція історії
(2013) Пащенко, Анастасія
У вересні минулого року в Будинку кіно відбулася прем’єра першої серії двосерійної стрічки Івана Канівця "Українська революція". Фільм знято за спогадами Всеволода Петріва - генерал-хорунжого армії УНР, військового міністра молодої республіки. З його мемуарами І. Канівець ознайомився під час роботи над "Тризубом Нептуна", документальною стрічкою про формування українського флоту 1917-1918 років (як бачимо, тема визвольних змагань для режисера не нова). Жанр фільму визначений як "документальна екранізація"; у цьому випадку також цілком можна застосувати поняття "історичної реконструкції": саме реконструкція, а не автентичні фото- і кіноматеріали, стала основою візуального ряду.
"Україно, Goodbye!"
(2013) Тетерюк, Марія
Кіноальманах "Україно, Goodbye!" - нова робота молодих українських кінематографістів, що вже заявили про себе незалежним проектом "Мудаки. Арабески", окремі фільми з якого брали участь у кінофестивалях. Задіяний у "Мудаках" спосіб малобюджетного виробництва та співпраці різних творчих об'єднань використано і в роботі над "Україно, Goodbye!". Одначе цього разу творча група домоглася фінансування: половину коштів на проект (близько 4-х млн грн) виділило Держкіно, решту - інвестори. Як стверджують продюсери, такий бюджет дозволив залучити більше учасників. Зокрема, до роботи над частиною сценаріїв долучилася Лабораторія сучасної драми, започаткована кілька років тому "Гоголь-фестом".
Театр розслідує і досліджує ("КомА")
(2013) Велимчаниця, Ольга
Сьогодні не перестають шокувати численні новини про випадки невмотивованої агресії: стрілянина в школах, кінотеатрах та інших публічних місцях уже стає мало не часткою повсякдення у Європі, особливо у США. В Україні теж існує проблема насильства, жорстокості, зокрема й серед підлітків. Про що свідчить така тенденція? Що є причиною цієї агресії? Фолькер Шмідт та Георг Штаудахер намагаються дати відповідь на це питання у своїй п'єсі "КомА" (зворотне від "амок" - душевне затьмарення, шаленство, невмотивована агресія), яку написано на основі реальних подій: німецькій підліток у школі розстріляв із автомата всіх своїх однокласників та вчителів. Українська прем’єра вистави "КомА" відбулася в жовтні у Молодому театрі в рамках проекту Гете-Інституту "Нова драматургія".
Як зустрілися Іван Олександрович з Олександром Івановичем : ("Ревізор" Миколи Гоголя в Рівненському обласному академічному музично-драматичному театрі)
(2013) Васильєв, Євген
На цю прем’єру, яка відбулася 26 жовтня 2012 року, в Рівному чекали з нетерпінням. Не тільки тому, що кожна зустріч із безсмертною комедією Гоголя на сцені дарує очікування свята. І не тільки тому, що прем’єра відкривала сезон Рівненського театру, який переживає останнім часом, схоже, один із найяскравіших періодів своєї історії. Прем’єри очікували ще й тому, що постановник - Олександр Дзекун.
Любов поза політикою
(2013) Свято, Роксолана
Крістіан Петцольд (н. 1960) - улюбленець німецьких кінокритиків, один із найталановитіших представників Берлінської кіношколи (явище, яке пов’язують із випускниками Берлінської академії кіно й телебачення), успішний театральний та кінорежисер (у його доробку дванадцять фільмів і декілька вистав). Найновіша стрічка "Барбара", знята за мотивами оповідання Германа Броха (хоч події відбуваються тут не в 1920-ті, а шістдесят років потому), вже теж принесла режисерові успіх, - "Срібного ведмедя" за режисуру та Срібну нагороду Німецької кіноакадемії. Також фільм представлятиме країну в боротьбі за американського "Оскара".
Продавці дощу
(2013) Швець, Юлій
Що робити "оголеній" благородній людині, оточеній, з одного боку, жахливою стіною суворого клімату й "острівного існування", з іншого - страхітливим парканом духовного каліцтва, зі своєю абсолютно непотрібною в цьому просторі й часі красою й чистотою?.. Віднайти "споріднену" душу й прожити з нею в любові все своє життя? І її життя? Й, можливо, коли випаде щастя, ще чиєсь... чи чиїсь... У найвідомішій п’єсі популярного драматурга ірландського походження Мартіна МакДонаха до часу до пори свята героїня саме це благородне мистецтво й намагається опанувати.
Приручена видовищність
(2013) Іванишина, Лариса
Кіностудія ім. О. Довженка - одна з інституцій радянської культури, яка у 1960-х - на початку' 1970-х вийшла з-під влади методу соцреалізму й кинула виклик літературоцентризму, запропонувавши домінанту візуальної культури. За що була суворо покарана (зміна керівника, арешт одного з провідних режисерів-візуалістів, заборона напряму). Але заборона не могла анулювати зображальної культури; вона залишилась, і її можна упізнати й у нинішніх, хоча дуже нечастих, фільмах цієї кіностудії.
Коли дитина має стати "дорослою"
(2013) Пащенко, Анастасія
Фільм Єви Нейман "Будинок із башточкою" - екранізація однойменного оповідання Ф. Горенштейна - фільм особливий. Вишукана форма тут не імітує змістовність, а, як і належить, підкреслює її. Традиційна ж схема - маленька людина на тлі великих подій - поєднує камерність із тим високим рівнем узагальненості, що надає змогу сприймати твір як притчу. За словами самої режисерки: "Там насправді не воєнна, а людська тема. А це актуально в будь- які часи".
Скорбота Кім Кі-Дука
(2013) Свято, Роксолана
"П'єта", або ж "Оплакування Христа", — добре знаний іконографічний мотив у світовій культурі. Образ Діви Марії, яка тримає на колінах тіло померлого Сина, найбільше відомий зі скульптурної композиції Мікеланджело. І саме до нього й апелює Кім Кі-Дук — і прозорою назвою, й не менш промовистим рекламним постером, де головна акторка Чо Мін-Су, вбрана у весільну сукню, тримає на руках тіло молодого хлопця. Експлуатацію (а водночас кардинальну трансформацію) християнського сюжету найвідомішим південнокорейським режисером світова кіноспільнота зустріла більш ніж прихильно: на МКФ у Венеції фільм нагородили Золотим левом, а після прем'єрного показу влаштували режисерові кількахвилинні овації.
Ностальгія за постмодернізмом
(2013) Тетерюк, Марія
У світовій пресі "Святі мотори" стали одним із найобговорюваніших фільмів минулого року як мінімум із двох причин. По-перше, через повернення Леоса Каракса на великі екрани після 13-річної перерви; по-друге, завдяки участі фільму в конкурсі Каннського фестивалю. Як і попередні роботи режисера, "Святі мотори" не мають упізнаваної авторської стилістики.
За п'ять днів - фільм про Монтекатіні
(2013) Вітер, Василь
У конкурсі 63-го Міжнародного кінофестивалю короткометражних фільмів у м. Монтекатіні (Італія), який тривав 23-28 жовтня 2012 року, брали участь кінострічки Інституту екранних мистецтв КНУТКТ ім. І.К. Карпенка-Карого. Було показано 14 робіт. Студентка майстерні Євгена Сивоконя Олена Потьомкіна здобула нагороду за анімаційний фільм "Всередині". Поза конкурсом було продемонстровано дипломну роботу Ірини Правило "Кров", уже відзначену на інших кінофестивалях. У рамках МКФ мав місце "воркшоп", під час якого семеро українських студентів майстерні Василя Вітра разом з італійськими студентами зняли короткометражний фільм. Василеві Вітру, його курсу та українській кіношколі вручили Почесну медаль президента Італії Джорджо Наполітано за внесок у розвиток кіномистецтва. З листопада в Києві, в Інституті екранних мистецтв, відбулася зустріч студентів із президентом МКФ у Монтекатіні Марчелло Дзеппі, під час якої було обговорено майбутню співпрацю інституту і МКФ короткометражних фільмів у Монтекатіні.
Великі успіхи британського кіно 1990-2000-х : фільми Ніла Джордана, Джима Шерідана, Майка Ньюелла, Майка Лі та Павла Павліковського
(2013)
Наприкінці 1980-х британське кіновиробництво переживало період застою. Інтерес до кіно поступово відроджувався, проте тільки окремі національні фільми досягали комерційного успіху Однак талант британських акторів не можна було скидати з рахунку, про що засвідчив Деніель Дей-Льюїс, який одержав "Оскара" в номінації "Кращий актор" за роль Крісті Браунау фільмі «Моя ліва нога» (1989). У 1990-ті п’ятнадцять британських та ірландських акторів були удостоєні статуеток Кіноакадемії в категоріях "Кращий актор/актриса", забезпечивши посилену увагу до англо-ірландського кіно. Нагороду здобула й Емма Томпсон за роль в історичному фільмі "Маєток “Говардс-Енд”".
"Молодість" поза об'єктивними обставинами (?)
(2013) Свято, Роксолана
Цей слоган 42-го МКФ "Молодість", яким починався кожен фестивальний показ, можна тлумачити по-різному. Все залежить від того, як розуміти саме поняття обставин. Може, організатори натякають на обставини "вікові" (що було б логічно для найстаршого в Україні МКФ, який уже давно вийшов із юнацького віку)? Чи, може, йдеться про фінансові, політичні та економічні умови (постійні проблеми з пошуком коштів, державною підтримкою тощо)?
Героїчне у фільмах Миколи Мащенка 1970-1985 років
(2013) Брюховецька, Лариса
Перші самостійні фільми Микола Мащенко поставив у середині 1960-х, але справжнє визнання прийшло до нього в 1970-му з фільмом "Комісари" (за повістю Юрія Либединського). Він стає одним із провідних режисерів українського кіно і вже на початку 1980-х має найвищі регалії республіки: звання народного артиста та лауреата премії ім. Т.Г Шевченка.
Віктор Івченко як виразник настроїв "відлиги" і "застою"
(2013) Пащенко, Анастасія
Віктор Івченко - режисер сьогодні призабутий (чи, принаймні, затінений яскравішими іменами) - одна зі знакових постатей в українському кіно, вихователь цілого кінематографічного покоління. Про вагу його робіт у тогочасному "кінополі" говорить "Коротка історія радянського кіно" у переліку досягнень союзних республік чи не половина українських стрічок - роботи В. Івченка. Стрічка "Доля Марини", у співавторстві з І. Шмаруком, стала подією в радянському кіно як одна з перших у тогочасному кіно розповідей про особисті проблеми (чоловік-кар'єрист кидає дружину, яку "переріс духовно"). "Доля Марини" знаменує перехід до нового етапу в кіномистецтві.
Одинадцять фрагментів із кінобіографії Богдана Ступки
(2013) Свято, Роксолана
Богдана Ступки не стало 22 липня 2012 року, та й досі залишаються стрічки за його участі, які широка публіка не мала нагоди переглянути - як-от фільм "Підпоручник Ромашов" (2012) російського режисера Ігоря Чер- ницького, прем’єрний показ якого відбувся в рамках цьогорічної "Молодості". Або ж "Дім" (2011) Олега Погодіна, також знятий у Росії, який вийшов на екрани зовсім недавно.
Геоестетичний циферблат Сергія Параджанова: від Балкан через Карпати до Ардебіля
(2013) Скуратівський, Вадим
Уже майже неосяжна бібліографія параджановського феномена дивним чином не містить досліджень довкола послідовності, "синтаксису", семантичного розгортання цього феномена. Інакше кажучи - смислових, змістових зв'язків між фільмами режисера, переходу від однієї теми до іншої, характеру і сенсу цього переходу. Заповнюючи лакуну у вітчизняній і світовій "параджановіані". висловимо - на рівні припущення - таку ось думку про міжконцептуальні "містки", "ланки" поміж картинами художника, про перехід: параджановське кіно від перших до останніх його кадрів є ніби географічно-культурним апробуванням одного фундаментального сюжету людських уявлень про світобудову, намагання віднайти його генеральну семантику.
Анатоль Петрицький - сценограф
(2013) Пащенко, Анастасія
Доля сценографії непроста, навіть трагічна. Це специфічне поєднання різних видів мистецтв — живопису чи графіки і театру, має низький статус "частини виробничого процесу". Живописець і сценограф Анатоль Петрицький жалівся: "...вистава проходить, і від роботи не залишається і сліду... зробив тисячі ескізів, зберіг 100-150, інші "розійшлися" у монтувальному відділі. А треба було 6 передати в музей... Великий твір живопису і великий твір в театрі — це рівнозначні речі". І справді, твори на межі "суто мистецької" і "технічної" сфер відносять до "побічних" радше в силу традиції. Доказ цьому — роботи самого Петрицького, художня цінність яких незаперечна. Можливість переконатися в цьому дає альбом ескізів художника (посів друге місце на 19 Міжнародному Форумі видавців у Львові, конкурс "Найкраща книга Форуму - 2012").
Михайло Іллєнко: "З'явився герой дивний, майже казковий..." : [інтерв'ю з українським кінорежисером]
(2013) Іллєнко, Михайло; Брюховецька, Лариса
Інтерв'ю з Михайлом Іллєнком, українським кінорежисером, сценаристом, актором, Заслуженим діячем мистецтв України (2003). Лауреатом Державної премії України імені Олександра Довженка (2007). Бесіду веде Лариса Брюховецька.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2013. №1 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options