У замітці розглядається парадоксальна ситуація в українському кінематографі початку 2000-х, коли дефіцит вітчизняних фільмів супроводжується амбітними претензіями на міжнародні нагороди. Автор критикує рішення висунути від України стрічку Павла Чухрая "Водій для Віри", наголошуючи на її сумнівній приналежності до національного кінопродукту. Попри участь Богдана Ступки та статус копродукції, зміст фільму та ідентичність режисера не відображають українських реалій. У тексті також спростовуються аргументи медіа щодо "українського коріння" режисера через професійну біографію його батька, вказуючи на штучність таких зв'язків для обґрунтування висунення на премію "Оскар".