У статті проаналізовано специфіку творчого методу Акі Каурісмякі на прикладі стрічки "Людина без минулого". Автор розглядає режисерську майстерність через призму ностальгічного мінімалізму, зв’язку з європейською кінотрадицією та гуманістичного оптимізму. Особливу увагу приділено темі «другого народження» героя в маргінальному середовищі, де відсутність пам'яті стає шансом на побудову щирих взаємин і невідчуженого існування. Досліджено соціально-політичну позицію режисера, його антибуржуазні погляди та естетизацію життя аутсайдерів як протест проти сучасного суспільства споживання.