Устатті на основіреєстрів могилянських спудеїв кінця 1730-х — по чатку 1750-х pp. аналізується, в якій "школі" та з якою успішністю навчалися вихідці із родин духовенства.
У статті розглядаються питання регламентації часу студентів Києво-Могилянської академії. Виходячи з обмеженості джерел, авторка намагалася знайти «спільні точки» для всього часу існування навчального закладу з метою виокремити більш-менш усталену традицію у процесі його розподілу для різних видів занять.