Автор аналізує оповідь про подорож до Єрусалима видатного вченого Київської духовної академії, біблеїста о. Олександра Глаголєва (1872-1937), здійснену з групою студентів у 1911p.; книга, надруко вана у 1914 p., перевидана у 2005 p., є важливим документом періоду кризи між революціями 1905 та 1917pp. Інтерпретація роботи має бути зроблена в контексті Глаголєвських виступів проти ксенофобії та антисемітських спроб порушити неперервність між Старим та Новим Заповітом; Глаголєв трактував Єрусалим як monoc їхньої єдності у своїй енциклопедичній статі і своїй оповіді про мандрівку до Святої Землі.