Українці, здається, потрапили до пастки зачарованого кола. Демократичні інститути, такі як представницькі збори та вибори, дійсно лежать в основі справжньої демократичної політичної культури, але ця культура лише підтримується і заохочується практикою демократії за допомогою подібних формальних структур. Волею долі, українці сьогодні не можуть похвалитися тим, що мають історично успадковану демократичну конституцію, і невипадково в Україні лише для виняткової особи дух демократії є джерелом натхнення. Нові інститути, що з'явилися, є, таким чином, асинхронними з існуючою політичною культурою і декому, на перший погляд, здаються неприродними, чужими і обтяжливими.