У статті розглядається роль специфічного греко-католицького обряду для відмежування підпільних греко-католиків як від Російської православної, так і від римо-католицької церкви. Особливу
увагу приділено аналізу ставлення вірних підпільної УГКЦ до східних літургійних реформ Другого
Ватиканського собору (1962-1965) з позиції студій ідентичності.