Рецензія на книгу Олександра Безручка "Невідомий Довженко". Київ : Фенікс, 2008. 312 с., 200 іл. Останнім часом надибуємо на сторінках преси на чимало "зітхань" "вчених посадовців" про те, що у нас буцімто "переписується історія". Думається, історія не "переписується", а відкриває нам свої потаємні сторінки. Це і сприяє її трансформації в справжню науку, а не набір ідеологічних догм. Повною мірою це стосується історії кіно, написання якої можливе лише на широкому масиві документальних матеріалів, відкритих і тих, які ще продовжують відкривати дослідники. Саме такою роботою, що може стати підґрунтям академічної історії кіно, і можна вважати працю Олександра Безручка "Невідомий Довженко".