"Сьогоднішній історик української літератури, - писав молодий Юрій Шерех у трагічному Львові 1944-го, - повинен виконувати роботу археолога, і до того ж археолога, який відкопує не колишні міста, а макети міст, які ніколи не було побудовано". Додамо: і взагалі історик української культури. Котра аж по вінця переповнена мізансценами розмаїтих не-здійснень. Індивідуальних і колективних. Руїни тих чи тих у ній проектів. Дивним чином біографи французького романіста Андре Мальро і українського кінорежисера Олександра Довженка пройшли повз одну, але напрочуд цікаву "меморію" у монументальних і, попри певні там цензурні замовчування, сповна вірогідних мемуарах нашого київського земляка Іллі Еренбурга "Люди, роки, життя".