Своєрідність творчого завдання "Фауста" багато в чому визначається особливим положенням філософії в симбіозі всіх видів духовної діяльності на рубежі 18-19 ст. у Німеччині. Завдяки "коперніканському перевороту" І. Канта реальний світ набув несподіваної глибини і смислової невичерпності. Пристрасть до "трансцендіювання" — мандрів думки за межі емпіричної видимості — охопила поетів. Була відкрита не знана досі об’ємність світу за рахунок світу суб’єктивного, яка стала предметом поетичного захвату.