У статті досліджено класичну модель кінематографічної репрезентації історичної травми на
прикладі фільму «Список Шиндлера» Стівена Спілберга. Автор пропонує поглянути на стрічку не
як на випадок хибної репрезентації, а як наприклад представлення в межах зображального режиму,
наділеного власними репрезентаційними потенціями.
У статті досліджено репрезентацію міста у фільмі «Той, що біжить по лезу бритви» в контексті нового урбанізму кінця ХІХ століття. Також введено розрізнення між містом як тлом і містом
як шоу-стопером у кінематографі.