Статтю присвячено маловідомому епізоду з історії українського кіно – апропріації фільму «Небо кличе» (Кіностудія ім. Довженка, 1959) до американського кінопрокату часів Холодної війни.
Здійснено аналіз культурного контексту доби, що сприяв зближенню антагоністичних ідеологій,
а також проаналізовано несвідомі бажання, експлуатовані радянськими та американськими кінематографістами.