Берлінський міжнародний кінофестиваль давно здобув авторитет полiтизованого шоу – й колишнiй арт-директор Карло Шатрiан i його попередник Дiтер Косслiк робили ставку на екстремальний артхаус, але враховували при цьому й статус Берлiнале як наймасштабнiшого за кiлькістю глядачiв публiчного фестивалю в свiтi, влаштовуючи на ньому прем'єри голлiвудських метрiв (в тому числі Мартiна Скорсезе, Веса Андерсона, братiв Коенiв). Наразi новий керiвник – Трiша Таттл (в минулому керiвниця Лондонського кiнофестивалю, якому, як вважається, вдається "поєднувати мейнстрим із синефiльськими iнтересами просунутого мiського глядача") – спробувала реалiзувати ідею перетворення Берлiнале в художньо конкурентний Каннам та Венецiї.