У статті порівнюються ліричні цикли "Кримські спогади" Лесі Українки та "Кримські
сонети" Адама Міцкевича. Припущення, що матрицею подорожньої циклізації для української
поетки став текст польського романтика, підтверджене аналізом композиції, структурних та
семантичних відповідностей. Попри декларовану у заголовках віршів вірність традиції, Леся
Українка вдається до композиційної трансформації тексту-зразка та тематичного переакцентування.