У цій статті автор презентує свою багаторічну дослідницьку працю, втілену в цілій низці наукових статей та монографії. Уперше в українській науці здійснено історичну та теоретичну реконструкцію біблійних студій у Київській духовній академії ХІХ – початку ХХ ст. Цей феномен показано та проаналізовано як цілісну систему дослідницької, викладацької богословсько-апологетичної та релігійно-просвітницької діяльності. Особливо підкреслено мотив персональної репрезентації дослідницьких та дидактичних практик у царині біблієзнавства, дослідження яких уможливлене через застосування біографічного та просопографічного аналізу.