У статті розглянуто підроблені документи київського домініканського монастиря св. Миколая та Києво-Печерського монастиря на спірні маєтності. Написання текстів підробок передбачало добре знайомство з минулим. Детально проаналізовано текст сфальшованої грамоти князя Романа, зокрема визначаються джерела та обізнаність із минулим її авторів. Піднято питання щодо «пам’яті» про давньоруське минуле (і князя Романа зокрема), пропагованої у київській інтелектуальній традиції першої половини XVII століття.