У теорії кіно "шов" переважно ідентифікується із фігурою "план/зворотний план", тоді як
його оригінальне психоаналітичне розуміння передбачає певну позицію суб'єкта - відсутності,
займання-місця-чогось - стосовно до ланцюга свого дискурсу. У статті відстежується генеалогія
концепції "шва" від лаканівської логіки означника до кінематографічної артикуляції ("кіно шва") та
ідеології ("система шва"); розкриваються невідрефлексовані суперечності в концепції "шва", які
виникли внаслідок її концептуальних трансформацій; ставиться питання матеріалістичної теорії
кіно та її співвідношення із психоаналізом.