У статті досліджено основні екзистенційні аспекти архетипу міста в малій прозі Бориса Тенети (до уваги взято оповідання "Місто"). Розглянуто світоглядну парадигму, що передбачає ставлення до урбанізованого соціуму як до складного організму, в якому перебуває людина. З’ясовано екзистенційні категорії самотності, відчуження, абсурдності, роздвоєння в контексті пошуку сенсу
буття.