У статті досліджено основні екзистенційні аспекти архетипу міста в малій прозі Бориса Тенети (до уваги взято оповідання "Місто"). Розглянуто світоглядну парадигму, що передбачає ставлення до урбанізованого соціуму як до складного організму, в якому перебуває людина. З’ясовано екзистенційні категорії самотності, відчуження, абсурдності, роздвоєння в контексті пошуку сенсу
буття.
У статті простежено трансформації, що їх зазнали поняття наративності, персонажа та
фокалізації, більш чи менш активно використовувані наратологами-структуралістами, у працях
представників когнітивної наратології - одного з напрямів сучасної посткласичної наратології.
Проаналізовано роботи основних представників цього напряму: Д. Германа, А. Палмера, М. Флудернік і М. Яна.