Статтю присвячено окресленню деяких синхронних паралельних явищ ідеологічного, психоаналітичного
та кінематографічного дискурсів доби між двома світовими війнами.
Інтерпретація фрази Ж.-Л. Бодрі стосовно фільму "Людина з кіноапаратом" є вихідним
пунктом для постановки питання про релевантність лінгвістичної моделі в кінотеорії і способів
руйнування ідеологічної натуралізації в кіно.