Розділ з колективної монографії за підсумками конференції "Радянське "я" і радянське "ми" між ідеологією і реальністю = Soviet "I" and Soviet "We" between Ideology and Reality". Наукові дослідження радянської культури, як правило, зосереджуються на взаємовідносинах з державою та/або на знищенні/виживанні національної культури. Цей розділ пропонує нові підходи до вивчення української радянської культури, зокрема театру. Вже є багато досліджень, присвячених театру "Березіль", наприклад, з фокусом на змінну географію революційної культури, яка підкреслює його новаторство. Проте маємо мало досліджень про "найбільш радянський" з усіх радянських театрів ‒ "Російський драматичний театр Прикарпатського військового округу", або просто "Театр ПрикВО", у Львові. "Військові" театри висвітлюють "невидимі інфраструктури", які формували радянську культуру та придушували/підтримували історію війни. Нарешті, фокус на гендері може відкрити нові перспективи для подальшого дослідження. Початок радянського періоду (і не тільки) характеризувався відсутністю жіночого голосу в театрі, браком жіночого представництва в репертуарі та управлінні. Отже, географія, невидимі інфраструктури та гендер дають нам нові підходи до дослідження театру в радянській Україні.