Статтю присвячено культурологічній реконструкції контекстів появи двох знакових європейських фільмів кінематографічного декадансу – "Корабель" за Ґ. д’Аннунціо (реж. Ґ. д’Аннунціо-мол.,
Італія) та "Чорна Пантера" за В. Винниченком (реж. Й. Ґутер, Німеччина) у 1921 р. Акцентовано
їхню унікальність та спільність за об’єднавчою характеристикою "політичного даннунціанізму"
як форми декадентської життєтворчості, що характеризувала італійського та українського
кінодраматургів. Розглянуто "Корабель" як підсумковий твір кінематографічного символізму та
"Чорну Пантеру" як експериментальний твір кінематографічного експресіонізму. Відзначено перспективи реконструкції й дослідження українсько-німецького фільму, на противагу італійському,
офіційно виданому й добре відомому.