Близько ста років філософи, історики, антропологи та культурологи дискутують щодо концепції "Achsenzeit" Карла Ясперса. Одним з основних протиріч стало усвідомлення його як власне
"Осьового часу" – хронологічної віхи цивілізаційності – або радше як "аксіальності" – рубіжної
зміни людської свідомості. Ми виходимо саме з останньої позиції та пропонуємо розгляд цієї зміни
через призму порівняльної історичної танатології.
Цей матеріал є спробою обґрунтувати з-поміж аксіальних проявів таку сферу, як індивідуальна
посмертна доля (включно з персональним загробним судом). Тому "аксіальність" постає в наших
висновках як соціокультурний алгоритм з акцентом на індивідуалізм, що починався як елітарний,
але через сотеріологічні та есхатологічні настрої став надбанням широких прошарків багатоетнічних державних утворень.