Він умів те, що вміють робити лише генії та діти. Сидів у своїй кімнаті, як у печері Алі-Баби, оточений народженою ним самим красою. Його руки у постійному русі. Майстер працює. Він поспішає втілити свої думки, спогади і прозріння, якщо не у фільмах, то, бодай, у колажах. «Веджвуд», «Пам'яті Фаберже», «Моління про Овнатаняна», «День народження Андерсена», «Пам'яті брата, що загинув на війні» і ще десятки, - шкода, що не сотні, - композицій дивилися на гостей цієї надзвичайної оселі.