У цій статті досліджено роботу в Києві громадських комісій сприяння, що здійснювали контроль
за православними громадами в межах застійної політики «послаблення впливу церковників у рамках
закону». На підставі архівних джерел та еґо-свідчень проаналізовано методики тиску, що
застосовували комісії (адміністрування, втручання, фінансовий нагляд тощо), а також слабкі
сторони їхньої роботи («паперовий контроль», брак відповідних знань, «добровільно-примусова»
робота у вихідні).