"Камінний господар" Лесі Українки розглядається в плані Ніцшевої рецепції легенди про Дон Жуана, згідно з якою емансипація плотського і розумового, синтетично втілена в цьому образі, постає як
свідчення "волі до сили" (Wille zur Macht), якої європейська буржуазія на тому етапі своєї еволюції
позбулася повністю, а отже – як вияв антибуржуазної протестності. Задум Лесі Українки серед
інших інтерпретацій початку ХХ ст. найбільше відповідає ніцшеанській концепції. Тяжіючи до діонісійських глибин життя, поетеса у своєму творі веде діалог з європейською філософською думкою, що
напружено шукала тоді шляхи подолання буржуазної однобічності людини. Оригінальність і новаторство твору полягають у тому, що тему ніцшеанської духовної повноти життя в ньому представляла жінка, що значно випереджало в часі європейські феміністичні концепції.