Після краху комунізму численні нові книги поповнюють широкий "тоталітарний наратив", актуалізуючи
думки основоположної праці X. Арендт "Джерела тоталітаризму" (1951). Зіставлення
висновків цього твору з наступною важливою працею X. Арендт "Між-минулим та майбутнім" (1961)
допомагає осмислити у статті лейтмотив усієї її філософії - спротив "терористичній гіпотезі про
людину" (П. Рікер). Далі у зв'язку з темою X. Арендт про "втрачений скарб Опору" ставиться питання
про ключовий парадокс її практичної філософії.