Авторка статті обстоює тезу, що оригінальна філософія Іншого Емануеля Левінаса (1906–1995) дає змогу переглянути проблему критики суб’єкта в етиці. Подолання чи обхід цієї проблеми допоможе етичній думці протистояти політичній редукції. В інтерпретації левінасівської спадщини варто зважити не лише на витоки цієї думки з феноменологічної традиції, а й звернути увагу на її рецепцію та подальший вплив, зокрема на Жака Дерріда. По-перше, це дозволяє переглянути популярну тезу, що деконструкція, ширше поструктуралізм, є несумірною з будь-якою етикою. По-друге, пропонований підхід, який задає певний кут і відхилення від оригінальної позиції Левінаса, уможливлює читання, яке не є лише реконструкцією чи інтонуванням. Обрана перспектива виявляє, що Левінас у своєму проекті етики відповідальності переносить акцент з "я" як джерела будь-якого етичного вчинку на Іншого, заклик котрого "Не вбий!" задає етичне відношення. Це убезпечує Левінаса від нищівних наслідків критики суб’єкта "філософією підозри".