Київська академія. Випуск 015

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/15043

Browse

Now showing 1 - 9 of 9

Между "сказанием" и "episodes en swift": о неизвестной рукописи Ильи Тимковского "Записки для истории Малороссии" (1849 г.)
(2018) Ананьева, Татьяна
Віднайдений в архіві рукопис "Записок для истории Малороссии" - це розпочатий 1849 р. і полишений незавершеним твір Іллі Федоровича Тимковського (1773-1853). "Записки", як і велика (коли не більша) частина рукописної спадщини Тимковського, досі були обійдені увагою дослідників попри те, що серед авторів, котрі писали про Тимковського, бачимо таких помітних діячів "на поле общественно-научном", як його племінник Михайло Максимович, Микола Шугуров, Володимир Науменко. На противагу масштабній громадській діяльності Тимковського, яка виходила за рамки професійного поля (юрист, педагог, літератор etc.), його історіографічну спадщину досі вивчено фраґментарно і редуковано. Зокрема, не досліджено ролі Тимковського у представленні історико-культурного простору України, історичної свідомості та знання, у створенні умов для розвитку українського історіописання. Проте, збережений корпус джерел з архіву Тимковського разом з його еґо-документами, що їх було опубліковано в XIX столітті, дозволяють заповнити цю лакуну. Такій меті присвячено й дану статтю. Її перша частина покликана окреслити біографічний контекст автора "Записок", зокрема, закцентувати увагу на значенні для нього історії та пам’яті, а також простежити генезу ідеї написання історичного твору та "зовнішні" обставини, які призвели до того, що роботу над "Записками" було перервано. У другій частині (в наступному випуску "Київської Академії") планується опублікувати текст "Записок" з аналізом джерелознавчого та соціо-культурного контекстів їх створення, а також історичних поглядів автора та співвідношення його інструментарію в історіописанні та мемуаристиці.
Навчання/екзаменування "по-кафедральному" (до питання освіти/освіченості білого духовенства в Київській митрополії XVIII ст.)
(2018) Прокоп’юк, Оксана
В статті розглядається підготовка майбутніх ієреїв в Київській православній митрополії XVIII ст. Дослідження переважно сфокусовано на аналізі конкретних практик вишколу парохів. Головним джерелом слугують реєстри грошей, сплачених в кафедрі при отриманні священства (більше десятка однотипних реєстрів за 1737 р., та один за 1736 р.). Зафіксовані суми дають змогу реконструювати особливості навчання/ екзаменування "по-кафедральному". У такій підготовці ключовим для ставлеників було випробування в читанні, після того - обов’язкова сповідь. У вишкіл майбутніх ієреїв, як вдалося з’ясувати, входили навчання катехізису та чинопослідуванню богослужінь і, можливо, церковному співу, основи проповідництва або, швидше, знайомство з повчальною літературою. Особливу увагу звертали на моральні якості майбутнього ієрея. Така "програма", хоч і була вужчою, ніж вимагалося законодавчо, представляє основні очікувані напрями діяльності священика на парафії: звершення Літургії, виконання треб, навчання пастви основам віри. Кафедра монополізувала право на навчання ставлеників. Розглядати Могилянську академію, як основну школу для майбутнього парафіяльного духовенства Київської митрополії, невірно. Базовим для ставлеників у XVIII ст. було навчання при кафедрі - у школі при архієрейському домі, що мала, насамперед, "професійне" спрямування. Київська кафедра, як структура, і духовенство, як певна корпорація, у XVIII ст. самостійно вирішували питання освіти своїх нових членів, а певний рівень освіченості, був обов’язковою умовою для набуття священства.
Нижнікова, Світлана. Єпархіальні жіночі училища в Україні (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): Монографія, наук. ред. Л. Ю. Посохова (Харків: Майдан, 2018), 244 с., іл. : [рецензія]
(2018) Смирнов, Андрій
Рецензія на монографію: "Нижнікова, Світлана. Єпархіальні жіночі училища в Україні (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): Монографія, наук. ред. Л. Ю. Посохова (Харків: Майдан, 2018), 244 с., іл.".
Orthodoxa Confessio? Konfessionsbildung, Konfessionalisierung und ihre Folgen in der östlichen Christenheit Europas, hrsg. von Mihai-D. Grigore, Florian Kührer-Wielach (Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2018), 359 s. (Veröffentlichungen des Instituts für Europäische Geschichte Mainz. Band 114) : [рецензія]
(2018) Альмес, Іван
Рецензія на збірник (114-й том) про конфесіоналізацію у східнохристиянських традиціях Південної та Східної Європи: "Orthodoxa Confessio? Konfessionsbildung, Konfessionalisierung und ihre Folgen in der östlichen Christenheit Europas, hrsg. von Mihai-D. Grigore, Florian Kührer-Wielach (Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2018), 359 s. (Veröffentlichungen des Instituts für Europäische Geschichte Mainz. Band 114)".
"Res sane mira": Orthodox Saints and Relics Described by Protestant Pastor John Herbinius (1675)
(2018) Sinkevych, Nataliia
John Herbinius (1633–1679) was a well-known Lutheran theologian and writer. Living for a long time on the territory of the Polish-Lithuanian Commonwealth, he wrote a description of the religious caves of Kyiv, which was published in 1675 in Jena. Plenty of popular cults of Ruthenian spiritual life of the first half of the seventeenth century are reflected in the book. It is important to underline that Herbinius did not criticize the glorification and imitation of saints. He briefly mentioned their post-mortem waiting role in the place of salvation and omitted the Orthodox prayers to them. The great Orthodox mistake for Herbinius was glorifying human and not Christ’s merits as a cause of sanctity and miracle. This very important theological difference was, however, the only one distinction that Herbinius saw between the Orthodox and Protestant traditions of the veneration of saints. The veneration of relics was not criticized by John Herbinius either. On the contrary, relics of Christ’s followers can and must be worshiped, through them God performs miracles, the Protestant author believed. However, Herbinius did not share the Orthodox idea of miraculous unperishability of the saints’ remains in the Cave Monastery. Those remains, as he wrote, are particularly damaged and particularly preserved because of the existing ventilation system in the caves; the saints’ heads are oozing the oil as a result of absorbing of the special air as well. Trying to provide these arguments, Herbinius aimed to deny the core of the Orthodox belief that Kyiv relics preserved undamageed because of great merits and dignities possessed by the Cave fathers in the eyes of God. Obviously, the very idea of merits, earned by the monks due to their ascetic efforts, could have not been accepted by the Protestant author. It strongly contradicted with his confessional views and was unambiguously treated by him as idolatry.
Rusińska-Giertych, Halina. Kultura książki polskiej we Lwowie w okresie oświecenia (Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 2018), 392 s. : [рецензія]
(2018) Лоштин, Назарій
Рецензія на монографію, в якій досліджено історію Львова через призму книги та пов'язаних з нею інституцій: друкарні, книгарні, бібліотеки: "Rusińska-Giertych, Halina. Kultura książki polskiej we Lwowie w okresie oświecenia (Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 2018), 392 s.".
Про істину, пізнання і традицію [З приводу книжки:] Ушкалов, Леонід. Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди. Вид. 2-е (Київ: Дух і Літера, 2017), 368 с. : [рецензія]
(2018) Бондаревська, Ірина
Рецензія на книгу: "Про істину, пізнання і традицію [З приводу книжки:] Ушкалов, Леонід. Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди. Вид. 2-е (Київ: Дух і Літера, 2017), 368 с.".
Цитати з Пісні над Піснями та Одкровення в руських гоміліях на Успення (XVII ст.): між латинськими впливами і тяглістю візантійської моделі
(2018) Бартоліні, Марія-Грація
Стаття містить аналіз дев’яти українських гомілій XVII ст., присвячених Успенню Богородиці, - проповідей Лазаря Барановича, Йоаникія Ґалятовського, Леонтія Карповича, Антонія Радивилoвського, Кирила Транквілліона-Ставровецького та Симеона Полоцького. Проповіді Полоцького розглядаються як приклад текстів, написаних для московської публіки автором, вихованим у мультиконфесійному середовищі Речі Посполитої. Авторка зосереджує свою увагу на біблійних цитатах (особливо з Пісні над Піснями 6,9 та Одкровення 12), зокрема на їхніх літургійних і позалітургійних джерелах. У статті сформульовано гіпотезу, згідно з якою руські проповідники часто запозичували образи Богородиці з західних гомілетико-літургійних творів, що підтверджує низка текстуальних запозичень із творів католицької екзегетики, наприклад, Корнелія а Ляпіде, св. Бернарда та св. Бонавентури. Аналіз образу Богородиці здійснено в контексті співвідношення православ’я (включно з візантійською й ісихастською гомілетічною традицією) і католицизму в Україні XVII ст.
Музична культура й освіта у Києво-Могилянській академії
(2018) Кузьмінський, Іван
Спів постійно супроводжував студентів Києво-Могилянської академії у їхньому житті, що підтверджують академічні інструкції, різномантні документи, іконографія, свідчення очевидців тощо. Усі вихованці були зобов’язані відвідувати храми на території Братського монастиря, а найздібніші ставали тут співаками. Вони співали у головних "братських" храмах - Богоявленському соборі та Благовіщенській (Конґреґаційній) церкві, а також у різних церквах Подолу, у київській митрополичій капелі, у Придворній співочій капелі Санкт-Петербурґа тощо. Академічні співаки брали участь у богослужіннях, на похоронах, під час церковних та світських урочистостей, під час випрошування милостині (саме тому бурсу деякий час називали "співочою"). Окрім цього, спів та гра на музичних інструментах були частиною навчання, зокрема є припущення, що вірші на уроках поетики виконували за допомоги співу та гри на музичних інструментах. Музичні номери були частиною шкільних вистав, а хор та оркестр обов’язково супроводжували урочисті богословські та філософські диспути. Поза тим, гра на музичних інструментах належала до рекомендованих розваг і її всіляко вітали поза навчанням, хоч спеціальні музичні дисципліни почали викладати в Академії лише на початку XIX ст. До наших днів збереглася тільки частина нотної спадщини, пов’язаної з Академією та Братським монастирем, - паралітургійні та учнівські пісні, партесні концерти, Ірмологіони. Безумовно, найбільшим серед тих композиторів, хто представляє Академію, слід вважати Артемія Веделя. На відміну від решти видатних композиторів українського походження XVIII ст. - Дмитра Бортнянського та Максима Березовського, Ведель не лише навчався тут, а й писав твори для студентського хору

Browse

Browsing Київська академія. Випуск 015 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options