Том 13
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Том 13 by Issue Date
Now showing 1 - 10 of 10
Results Per Page
Sort Options
Item Confirmation of the spiritual nature of individual and society in Yevhen Spektorskyi’s works of the emigrant period(2024) Krupyna, OksanaThe article presents the main issues of the works by the famous philosopher, jurist and educator Yevhen Vasyliovych Spektorskyi (1875‒1951) written during the period of forced emigration (1920‒1951) and professional activity at the universities of Belgrade, Prague, Ljubljana and the St. Volodymyr Orthodox Theological Seminary in New-York. In the intellectual biography of the thinker, these prolific years are marked by the development of issues in social science, philosophy, moral theology, and Christian ethics. In numerous works in various foreign languages, some of which have been analyzed in this article for the first time, Spektorskyi substantiated the importance of moral — as opposed to physical and mental — dimension of the existence of both individuals and society, for which he regarded the Christian religion to be a reference point. The latter, in his opinion, can truly explore the essence of the individual and social with the help of Christian sociology. The history of social philosophy is essential for social science as well as philosophy itself. Positioned between science and religion, philosophy has the capacity for free thinking, which is crucial for achieving a genuine understanding of society. As it is revealed in the article, the philosopher developed ethical guidelines within the framework of moral theology, criticizing naturalistic and mechanistic approaches to understanding society and the individual. Spektorskyi regarded freedom, dignity, and a righteous life according to the Christian ideal, as well as cultural activity, as fundamental values. The author argues that Spektorskyi’s affirmation of absolute values and the study of the relationship between the individual and society on the basis of the Christian religion provide grounds for evaluating Spektorskyi as an exceptionally religious philosopher.Item Вітторіо Гьосле про системність та історичність сучасного філософування: спроба парадигмального аналізу Кантової філософії історії(2024) Козловський, ВікторЗ огляду на публікацію у цьому томі журналу українського перекладу праці Вітторіо Гьосле "Місце філософії історії Канта в історії філософії історії" у статті запропоновано аналіз творчості її автора, сучасного німецько-американського філософа, відомого представника "об’єктивного ідеалізму інтерсуб’єктивності". Акцентовано увагу на особливості тієї методології, яку він ефективно використовує у своїх дослідженнях. Ця методологія передбачає поєднання історико-філософського аналізу праць давніх і сучасних філософів із парадигмальним підходом до їхньої проблематики, який дає змогу поглянути на досліджувану тематику з позиції сучасного філософування. Навіть якщо це стосується видатних філософів минулого, наприклад Платона, його філософії математики, у дослідженнях Гьосле домінують концептуальні, систематичні інтереси. Цю методологію Гьосле успішно використав і під час дослідження Кантової філософії історії, показавши, як морально-нормативне спрямування історії, про яке писав Кант, доповнюється і навіть певним чином ускладнюються завдяки реалістичній антропології автора "Критики чистого розуму". У статті проаналізовано також інші важливі праці Гьосле. Зокрема показано, що застосування парадигмально-систематичної методології дає можливість виявити чотири фази розвитку античної філософії, кожна з яких має власну тематичну, епістемологічну особливість. Ця методологія потребує від дослідника відмови від лінійно-прогресистського підходу до історії філософії і передбачає акцентування уваги на циклічному русі філософської думки. Досліджуючи проблему співвідношення між "Наукою логіки" та реальною філософією (філософією природи і філософією духу) у спадщині Ґеорґа Геґеля, Гьосле зосереджується на можливості виявлення у системі абсолютного ідеалізму такого виміру, як інтерсуб’єктивність. У статті також розглянуто праці, в яких Гьосле демонструє вміння аналізувати класичні тексти і кінематографічні шедеври, а також фокусує увагу на суперечливих тенденціях сучасного світу, викликах, які постали перед людством у ХХІ столітті (зокрема на повномасштабній війні Росії проти України) і для подолання яких потрібні нові політичні підходи, основані на міжнародному праві.Item "Ідея людини" Макса Шелера і сучасний світ(2024) Кебуладзе, ВахтангЦе дослідження присвячено критичній реконструкції проєкту філософської антропології, який німецький філософ Макс Шелер накреслив у статті «Ідея людини» (Zur Idee des Menschen) на початку ХХ століття. Автор також намагається показати сучасну релевантність головних ідей і понять антропологічної концепції, накресленої в цій статті. Із самої назви роботи стає зрозумілим, що Макс Шелер спирався у своїй філософській антропології на феноменологічну методологію. Відповідно до цього методологічного підходу ми маємо схопити ідею людини в акті ідеації, який є результатом феноменологічної редукції. Згідно з феноменологічною критикою психологізму, Шелер показує, що ми не можемо віднайти питому ідею людини в природній реальності, оскільки з цього погляду людина — це лише тварина серед інших тварин. Бути людиною означає перевершувати себе кожну мить власного існування. "Самотрансцендування" є головною рисою людського буття. Одним із головних інструментів самотрансцендування є людська мова, яка дає світу можливість артикулювати себе. Людське самотрансцендування може вести до розвитку і творення, але водночас — до деградації і деструкції. У сучасному світі ми знаходимо багато прикладів обох процесів.Item Образ філософії в оповіданні Германа Мелвілла "Ку-ку-рі-ку! або Радісний крик благородного півня Беневентано"(2024) Менжулін, ВадимТворчість видатного американського письменника Германа Мелвілла (1819–1891) заведено вважати глибоко філософічною. У своїх творах автор часто згадує різноманітні філософські та релігійні традиції, твори, постаті, ідеї тощо. Однак специфічна філософська позиція самого письменника досі залишається недостатньо дослідженою. Серед його творів одним із ключових у цьому плані є оповідання "Ку-ку-рі-ку! або Радісний крик благородного півня Беневетано" (1853). В ньому міститься Мелвіллова реакція на низку ідей представників американського трансценденталізму Ральфа Волдо Емерсона (1803–1882) і Генрі Девіда Торо (1817–1862), зокрема на запропоноване останнім порівняння призначення філософії з ранковим криком півня. В Україні це оповідання майже зовсім невідоме. Намагаючись реконструювати позицію Мелвілла, автор статті відтворив контекст появи твору, здійснив широкий огляд наявної дослідницької літератури, а також підготував робочий переклад оповідання українською. У статті послідовно наведено і прокоментовано цей перекладений текст, прояснено його зв’язок з ідеями Торо і Емерсона, творами інших авторів і самого Мелвілла, його біографією тощо. Здійснений у такий спосіб текстуальний та інтертекстуальний аналіз дає змогу продемонструвати обмеженість поширеної думки, згідно з якою "Ку-ку-рі-ку!" є лише сатирою, спрямованою виключно на дискредитацію трансценденталізму і образу філософії, запропонованого Торо. Насправді у цьому оповіданні знайшла прояв загальна настанова, яка характерна для творчості Мелвілла в цілому і яку можна розглядати як його філософську позицію або його філософський метод чи техніку філософування. Ця техніка полягає у послідовному скептицизмі стосовно різноманітних вірувань, переконань і тверджень, зокрема власних. Її систематичне запровадження веде до демонстрації універсальної амбівалентності. Відповідно до цієї настанови Мелвіллів розгляд ідеї Торо про півня як символу філософії виявляється водночас її критикою і апологією.Item Сучасна філософія права в контексті стратегії "практичного повороту": Козюбра, М. І. (2024). Практична філософія права. Дух і Літера : [рецензія](2024) Ткачук, МаринаРецензія на нову монографію доктора юридичних наук, професора кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права Національного університету "Києво-Могилянська академія" Миколи Івановича Козюбри "Практична філософія права".Item Справедливість у сучасному українському контексті: дистрибутивний і епістемічний виміри (за матеріалами п'ятого засідання Seminarium Historico-Philosophicum)(2024) Сідорова, СтефаніяОгляд присвячено п’ятому засіданню Seminarium Historico-Philosophicum, яке відбулося 20 січня 2024 р. в Києві і було присвячене проблематиці справедливості, зокрема таким її аспектам, як епістемічна несправедливість і дистрибутивна справедливість. Розкрито актуальність цієї проблематики, подано інформацію щодо діяльності Seminarium Historico-Philosophicum, а також викладено зміст представлених на засіданні доповідей та їхнього обговорення.Item Місце філософії історії Канта в історії філософії історії(2024) Гьосле, ВітторіоВступне слово автора до українського перекладу. Для мене велика пошана — можливість вітати український переклад мого нарису з історії філософії історії. Нині доля світової історії значною мірою залежить від того, як закінчиться жахлива і несправедлива воєнна агресія, яку Росія розв’язала проти України, свого героїчного сусіда і так званого братнього народу (єдиним виправданням такого найменування жертви може бути доволі віддалена аналогія з історією про Каїна та Авеля). Така війна ставить під сумнів нашу віру в прогрес, так саме, як це зробили Перша і Друга світові війни з їхніми мільйонами невинних жертв. І оскільки загроза розростання цієї війни до світового конфлікту з використанням ядерної зброї та регресом до примітивної форми цивілізації є цілком реальною, може навіть постати запитання, чи не слід нам повернутися до якогось більш циклічного погляду на історію. Однак те, чого ми можемо і повинні навчитися з основоположного есею Канта, — це необхідність дотримуватися нормативної версії теорії прогресу. Ми маємо моральний обов’язок працювати заради цього, бо хоча моральні зобов’язання постають перед індивідами, вони не відкидають також і апеляції до колективної поведінки. І щодо того, як можна інституціоналізувати прогрес, маємо кілька важливих уроків: треба визнати, що лише механізми розділення влади на конституційному рівні можуть захистити нас від тиранії у внутрішній сфері, що лише відмова піддатися грубій силі, яку використовують в експансіоністській агресії, прагнення справедливого миру і співпраця з міжнародними інституціями можуть обмежити потяг до війни тиранів і їхніх націй, опутаних, як у Німеччині 1930-х і 1940-х років та у їхніх нинішніх наступників, ідеологіями ресентименту і самозвеличення.Item Філософія нігілізму Фридриха Ніцше у "Посмертних фрагментах" (1885–1888)(2024) Лютий, ТарасУ статті розглянуто головні принципи Ніцшевого погляду на походження нігілізму. Основний наголос зроблено на розгляді нігілізму як специфічного аналізу сучасного світу. Ніцше не тільки позиціонує себе як мислитель і дослідник культурно-антропологічних ознак декадансу, а й виступає з позиції візіонера, ба навіть пророка. У тексті простежено, як Ніцше приходить до проблеми нігілізму. Вже у своїй першій вагомій розвідці, що присвячена грецькій трагедії, він означує тенденції занепаду західної культури та цивілізації. Пізніше філософ показує, що витоки нігілізму сягають доктрини платонізму про істинний і хибний світи. А згодом саме на цій ідеї засновується моральне вчення християнства. Внаслідок поширення юдео-християнського світогляду формуються ідеали ненависті, образи, нечистого сумління, провини, на основі яких і знецінюється поцейбічний світ, і підносяться найслабші форми життя. Це прямо впливає на всі сфери культури: філософію, науку, мистецтво, літературу тощо. Зрештою, людина перетворюється на виразника волі до небуття. Ніцше викриває типи цього нігілістичного руху. Його слова "смерть Бога" стали символом утрати людиною цінностей, які раніше давали людині сенс, мету і цілісність. Втомлена і виснажена людська істота більше схильна до песимізму яко симптому нігілізму. Щоб урятувати ситуацію в західному суспільстві, винаходять примарні замінники Бога, як-от прогрес або колективне щастя. Проте на противагу пасивному нігілізму, тобто байдужості й слабкості, що виражають радше нікчемні радості, а не волю до могутності, активний нігілізм Ніцше покликаний кардинально змінити наявний стан речей.Item Two central meanings of subjectivity and their application in the political context of modern Ukraine(2024) Boiko, YuriiThis paper examines the fundamental meanings of the concepts of "subject" and "subjectivity" in Western political philosophy, aiming to place them within the context of modern Ukraine. The discourses on Ukraineasa-subject are examined in relation to the two contradictory senses of subjectivity: (a) autonomous, selfpossessing, and (b) dependent, belonging subject. As the idea of an autonomous subject in Western political thought is closely related to colonial ideology and practice, this concept should be replaced with the notion of the historical, dependent subject, which is shaped by the political regime it belongs to. Consequently, the paper argues that the sense of a belonging subject (b) better reflects the actual practices of subjection, because it captures the factor of belonging to the community and presupposes the ethical, normative impact of the political collective on its subjects. Aristotle’s first systematic use of the word subject (to hupokeimenon) is based on the verb "to belong" (hupokeimai), from which the Latin civis (citizen) is also derived. Accordingly, the true ‘autonomy’ of the subject lies in the ability to choose one’s ‘belonging’ and to participate in a political community that reinterprets and changes one’s own intellectual tradition. In this case, the historicity of the subject does not mean a fateful and singular History, but rather a multiplicity of stories that give meaning and value to their subjects. The only way to partake in the act of subjectivation is through self-regulated education, which molds the social subject within the community. In the case of Ukraine, this primarily means that political power should be locally generated through civil institutions and groups that play a normative role in society. Only when education and political organization become a res publica can subjectivation be a liberating practice, as envisioned by the theorists of the Enlightenment.Item Специфіка феміністичного підходу до наукових досліджень(2024) Пугач, ВеронікаФеміністична філософія є одним із провідних напрямів сучасної філософії. Вона активно розвивається протягом десятиліть і має значний доробок у різних сферах теоретичної та практичної філософії. Особливий інтерес становить феміністична філософія науки, адже в її межах відбувається напрацювання методологічних засад феміністичного підходу до дослідження. Метою статті є з’ясування особливостей феміністичного підходу до наукових студій. Задля досягнення мети у статті проаналізовано ключові напрацювання феміністичної філософії науки, пов’язані з критикою ідеалу вільної від цінностей науки, переосмисленням об’єктивності та рефлексіями стосовно феміністичної методології. Стаття містить вступ, три частини і висновки. У першій частині окреслено причини та наслідки феміністичної критики ідеалу вільної від цінностей науки. Друга частина стосується переосмислення поняття об’єктивності у працях відомих феміністичних філософинь Сандри Гардінґ, Гелен Лонґіно, Елізабет Ллойд і Гезер Дуґлас, а також актуальності власне переосмислень для феміністичної історіографії філософії. Третю частину присвячено аналізу питань щодо наявності феміністичного методу, ознак і типових властивостей феміністичної методології. У висновках окреслено особливості феміністичного підходу до наукових досліджень, що полягають у визнанні вагомої ролі цінностей у формуванні та застосуванні наукового знання, врахуванні деталей і складності явища на відміну від спрощення та узагальнень, увазі до жіночого досвіду, утвердженні розмаїття наукової спільноти задля кращого контролю над впливом упереджень на дослідження, переконаності у сумісності об’єктивності з ціннісною ангажованістю, відкритості до критики та саморефлексії.