001: Філософія та релігієзнавство

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/10088

Browse

Now showing 1 - 20 of 20

Феномен цілительства в Україні на початку 90-х років: деякі соціокультурні, психологічні та психопаталогічні аспекти
(1996) Карагодіна, О.
Глобальні політичні та економічні процеси, що відбуваються в країнах колишнього СРСР протягом останнього десятиріччя, спричинили значні зміни у сфері суспільного життя, які спостерігаються як на рівні індивідуальної, так і суспільної свідомості. Унікальність явищ духовного життя суспільства в останні роки обумовлена не тільки наслідками руйнування тоталітарного режиму, порушенням домінуючої комуністичної ідеології, а, можливо, й ситуацією суспільної нестабільності, яка є характерною для періоду "на межі століть".
Філософія визволення
(1996) Модесто, П.
Теологія визволення досить знана з публікацій у філософських часописах. Про "філософію визволення", як нам відомо, публікацій ще не було. Тому для розуміння стану культури та зрушень у сучасному мисленні в Латинській Америці знайомство з цією філософією конче необхідне. Слід зауважити також, що деякі особливості формування нової латиноамериканської філософії схожі в окремих моментах розвитку української національної філософії.
Соціологічні виміри релігії цінності
(1996) Косуха, П.
В житті суспільства в цілому і кожної окремої людини важливу роль відіграють цінності — явища (речі, ідеї, процеси, відносини) матеріального і духовного порядку, які мають об'єктивну, позитивну значимість, тобто здатні задовольняти потреби людей, служити їхнім інтересам і цілям. Кожній особі притаманна своя специфічна ієрархія цих цінностей, які виступають сполучною ланкою суспільного й індивідуального життя. Особистісні цінності відображаються в свідомості у формі ціннісних орієнтацій — найважливіших елементів внутрішньої структури особи, закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань і відмежовують значиме, істотне для даної людини від неістотного, минущого. Сукупність сталих, що склалися, ціннісних орієнтацій утворюють своєрідну вісь свідомості, що забезпечує певне становище особи, спадкоємність певного типу поведінки й діяльності, які виражені в спрямованості потреб та інтересів.
Особливості функціонування церкви як суспільного інституту в культурно-історичному процесі
(1996) Головащенко, Сергій
Аналізуючи роль і місце церкви як суспільного інституту в розвитку культури, слід виходити, напевне, з того, що церква є специфічною організаційною формою відтворення у суспільстві релігійного типу духовності, осередком релігійного життя — його діяльнісних та стосункових моментів, нормативних та ролевих аспектів. Також необхідно пам'ятати, що церква інтегрована до системи реальних суспільних відносин, взаємодіє з іншими елементами цієї системи. Тому розуміння особливостей відношення церкви до культури або функціонування її в культурноісторичному процесі об'єктивно грунтується на розумінні способу інтеграції самої релігії до культури, суспільної ролі релігії стосовно культури.
Григорій Сковорода як тип українського інтелігента
(1996) Горський, Вілен
У назві цієї статті, крім Імені видатного мислителя Григорія Сковороди, все інше потребує додаткових роз'яснень. Адже, перш ніж розкривати запропоновану тему, необхідно пояснити, що мається на увазі, коли вживається слово "інтелігент"? В якому сенсі йтиметься про Г.Сковороду як тип саме українського інтелігента? Й, зрештою, чому, аналізуючи образ філософії як життєвого шляху, пройденого її творцем, ми говоримо про певний "тип" українського інтелігента.
Метафізика XVIII ст. і наукове пізнання
(1996) Гусев, В.
Однією з центральних проблем у філософських дискусіях XX ст. є проблема метафізики. Доля метафізики нерозривно пов'язана з долею самої філософії, оскільки метафізика завжди була найбільш спекулятивною та умоглядною частиною філософії, її своєрідним теоретичним осердям. Традиційно вона постає як наука про надчуттєві, умоглядні принципи буття, його граничні підстави, що одночасно відіграють роль перших начал пізнання, роль філософських принципів, на яких грунтується теоретичне пізнання світу. Таке розуміння метафізики або першої філософії бере свій початок від Арістотеля, який одним із перших свідомо поставив питання про предмет цієї філософської науки. Саме науки, оскільки в Арістотеля не було жодного сумніву щодо приналежності метафізики до системи наукового пізнання.
Проблема категорій релігієзнавства
(1996) Лобовик, Б.
Ще з часів античної філософії йде традиція характеризувати категорії як найбільш загальні поняття. Вона цілком вкладається в уявлення класичної логіки про поняття, судження та умовиводи як форми мислення, зводить категорії до різновиду понять і не враховує того, що формами мислення є не лише поняття, а й категорії, що, зрештою, категорії і поняття — різні форми пізнання. Не враховує зазначене розуміння й того, що категоріальне знання може існувати й функціонувати як у понятійних, так і в непонятійних формах, як у вигляді філософських категорій, так і в формі "семантичних категорій та мовних універсалій, абстрактно-всезагальних алгебраїчних категорій і загальнонаукових понять, категорій культури й теоретико-множинних моделей категорій граматики".
Skovoroda's philosophy of happiness in the context of western philosophy
(1996) Lashchuk, E.
The outlines of Skovoroda's philosophy of happiness are rather well known and I have no intention of repeating what many Skovoroda experts have written. My interest in this paper is to explore to what extent Skovoroda's theory of happiness is unique in Western Philosophy. I will argue that Skovoroda's theory introduces aspects that are novel when seen against the background of the giants of Ancient, Medieval, and even Modern Philosophy.
Проблеми релігії у науковій спадщині Михайла Драгоманова
(1996) Филипович, Людмила
Значення М. Драгоманова у розвитку вітчизняної суспільно-політичної думки широко відоме. Але є сфера наукового знання, де роль видатного українського вченого і громадського діяча можна визначити як фундаторську. Йдеться про вітчизняне релігієзнавство. І хоча на час, коли жив і працював М. Драгоманов, останнє не існувало як певна система принципів, законів і категорій, що відтворює ірраціональну сторону духовної діяльності людини, проте релігійні і церковні справи, що вийшли на одне з провідних місць у суспільному процесі, потребували об'єктивного висвітлення, глибокого вивчення і наукового аналізу.
Геракліт Темний з Ефеса: філософ та його вчення
(1996) Тихолаз, Анатолій
Вказати, що про Геракліта важко писати, це значить не сказати нічого й відбутися лише ритуальним застереженням. Писати про нього страшно. Й причиною того є як бездонна глибина його вчення, так і колосальний тягар історико-філософської традиції: охопити все написане про нього сьогодні вже, либонь, не до снаги нікому. Геракліт — мислитель, до котрого не застосовне поняття філософської моди: пильна увага й шанобливий інтерес до нього не слабшали ніколи. Він, який, здавалось би, не любив нікого й не прохопився жодним добрим словом про своїх філософських братів (яким він у цьому званні, поза сумнівом, відмовив би), залишається об'єктом побожного шанування впродовж сторіч.
Проблема зла в європейській моральній свідомості
(1996) Малахов, Віктор
Якщо в європейській та американській літературі XX ст. проблема зла виходила на передній план переважно тоді, коли суспільство стикалося з його найбільш вражаючими реальними проявами, то в колишньому Союзі і нинішньому СНД зло стає предметом теоретичного аналізу остільки, оскільки в зв'язку із розвитком гласності виникає можливість "помічати" і розглядати те, що виходило за межі казенно-оптимістичного світогляду, який доти займав монопольне становище. Оскільки ж на цей час реального досвіду зла накопичилося чимало, не дивно, що, наприклад, тільки в 1992 р.
Ідея генетичної феноменології в теоретичній спадщині Гуссерля
(1996) Кошарний, С.
Протягом свого філософського розвитку Гуссерль розробив декілька типів феноменології — дескриптивну, ейдетичну, трансцендентальну, які, втім, були органічно пов'язані між собою, випливали одна з одної і передбачали одна одну. Так, феноменологія другого тому "Логічних досліджень" (1901 р.) є здебільшого дескриптивною феноменологією з її відомим закликом "zu den Sachen Selbst" — повернутися назад "до самих предметів", "до самих речей". Після "Логічних досліджень" Гуссерль переходить на позиції ейдетичної, теоретично-пізнавальної феноменологи, у якій вичленовуються і досліджуються "ідеальні сутності", "ейдоси" та інші категоріальні універсали свідомості, розуміння яких Гуссерлем дещо нагадувало платонівський реалізм ідей.
Релігієзнавство: предмет, структура і риси
(1996) Колодний, Анатолій
Релігієзнавство — порівняно молода і водночас одна із найдавніших галузей гуманітарної науки. Молода тому, що її складові почали конституюватися в систему знання лише в XVIII-XIX століт- тях. Найдавніша тому, що окремі знання про релігію (переважно в бого- словській формі) складаються вже в давніх країнах — Китаї, Індії, Греції. Але, як це справедливо зауважує відомий західний дослідник релігії Уроул Кінг, ще й досі "немає спільної точки зору щодо того, чим є релігієзнавство або що слід так називати".
Зміни масової свідомості під час соціально-економічної кризи посткомуністичного суспільства (Україна 90-х років)
(1996) Полтавець, Володимир; Грига, Ірена
Події духовного життя України в останні п'ять років визначаються різноманітними впливами, серед яких найголовнішими можна вважати: 1) подальший економічний спад, що останнім часом досяг рівня економічного колапсу; 2) раптове знецінення комуністичної ідеології та пов'язаний з цим ідеологічний і екзистенційний вакуум; 3) зростаюча екологічна небезпека в промислово розвинутих містах і в Чорнобильській зоні; 4) різке збільшення обсягів нової інформації, що суперечить звичним поглядам на матеріальний світ і суспільне життя.
Сковорода - Наркіс у кривому дзеркалі
(1996) Закидальський, Т.
Філософія у вченні Сковороди — це процес самопізнання, яке веде водночас до відкриття структури світу, місця мислителя у світі та основ морального життя. Отак природа мислителя — Наркіса, який пізнає в собі істину, знаходить вислів у його науці про великий світ — макрокосм, малий світ людини — мікрокосм і в моральній доктрині про щастя. До якої міри можна твердити, що філософія Сковороди віддзеркалює його особистість?
Поняття самопізнання у Сковороди і Сократа: компаративне дослідження
(1996) Фізер, Іван
Російські, а згодом і українські дослідники Сковороди десь із половини минулого століття почали вбачати в ньому російського та українського Сократа. Причини такого порівняння у перших і других відмінні. Російські дослідники, виходячи із засад імперської історіографії, порівнювали Сковороду, першого світського філософа в російській імперії, з найвидатнішим філософом античного світу, їхня імперська ідеологія потребувала існування власного, не запозиченого із Заходу, філософского вчення. Щоб довести близькість Сковороди і Сократа, вони навіть вдались до фальшивки.
Українські витоки проповідництва: києвомогилянець Д. Туптало (святитель Димитрій)
(1996) Климов, В.
Навіть побіжний ретроспективний огляд вітчизняної історії показує, що в багатьох випадках своєрідне інтелектуальне ядро духовної України складали випускники Києво-Могилянської колегії (академії). Вони не просто діяли, а, як правило, задавали тон у численних напрямах національного самоутвердження: у ліквідації духовної перерваності, заподіяної татаро-монголами, у відродженні національної пам'яті, наведенні мостів з культурами Сходу і Заходу, у дипломатичному унормуванні відносин всередині України і з державами-сусідами, у динамізації цілих культурних галузей — письменництва, перекладацької справи, освіти, книгодрукування тощо.
Тема серця в антропологічних пошуках представників «Київської школи»
(1996) Сапарін, О.
Протягом XIX ст. в Києві в духовній академії відбувається неабиякий злет релігійно-філософської думки. Характерною особливістю функціонування цієї думки була її антропологічна спрямованість. Іншими словами, викладачі Київської духовної академії у своїх релігійно-філософських розвідках приділяли особливу увагу з'ясуванню основних положень вчення про людину. У зв'язку з цим можна вести мову навіть про існування феномена академічної антропології.
О. О. Потебня і філософія мови
(1996) Левчук–Керечук, Н.
Мені хотілося б розпочати цю лекцію з короткого історичного огляду головних концепцій і проблем, що стосуються філософії мови. Я зроблю це для того, аби ілюструвати той факт, що роботи О.О.Потебні в теоретичній лінгвістиці та філософії мови провіщають концептуальну схему, в межах якої проводять сучасні дослідження теоретикилінгвісти та філософи мови. Свої твердження супроводжуватиму деякими прикладами роздумів самого Потебні.
Орест Новицький як філософ та історик філософії
(1996) Ткачук, Марина
Ім'я О. М. Новицького навряд чи добре відоме сучасному читачеві. Та це й не дивно: його не згадують ні Велика радянська, ні Українська радянська енциклопедії, ні численні енциклопедичні словники, у тому числі й філософський. Ті, хто цікавиться історією філософії, звичайно, знають, що був колись в Україні такий філософ — чи то гегельянець, чи то фіхтеанець, та лише вузьке коло фахівців "відчуває" ту значну, але досі належним чином не оцінену роль, яку відіграв О. М. Новицький у становленні та розвитку вітчизняної філософської думки.

Browse

Browsing 001: Філософія та релігієзнавство by Issue Date

Results Per Page

Sort Options