Кіно-Театр. 2007. №4

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/22512

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2007. №4 by Author "Грицук, Валентина"

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Хто є батьком радянської культури? : [рецензія]
    (2007) Грицук, Валентина
    Книга Олени Левченко цінна тим, що поєднує в собі різні зарубіжні культурологічні теорії (дехто вважає, що вада цього наукового дослідження тільки в тому, що не всі теоретичні течії згадано), цінна в спробі застосувати їх щодо специфічно радянських соціально-політичних ситуацій у сфері культури. Те, що це автору не завжди вдається, викликає емоційний відгук. Адже сама щиро прагнеш зрозуміти потужну силу радянського мистецтва, яке змушувало мільйони людей вірити в створені ним образи як у реальність, брати за життєві ідеали героїв літературних творів та к інофільмів . Тексти політруків різного рангу не дають на це вичерпної відповіді. Можливо, ми ще довго не розгадаємо таємницю — чому радянські митці, всіляко обмежені цензурою ідеологів, були здатні на подібну духовну потугу.
  • Thumbnail Image
    Item
    Четверта сестра не від Чехова : з 24 лютого в Київському Молодому театрі відбуваються прем'єрні покази "Четвертої сестри" Януша Гловацького
    (2007) Грицук, Валентина
    Хто така, ця четверта? У цьому і є головна інтрига твору. Нею виявляється всиновлений Генералом юнак Коля. Сестри змусили його до авантюри: хлопець зіграв роль московської повії у документальному фільмі американського режисера Джона Фрімена (він же - коханець середульшої Каті). Колі, зведеному у сім’ї Генерала до становища не просто хатньої робітниці, а вірного домашнього пса, випадком вдається привезти від генералового брата (мафіозі із Заходу), оцього ручного бога у валізі і трьом сестрам врешті забезпечено хепі-енд. Завдяки музичній концепції Станіслава Мойсеева вистава переповнена стилізаціями під міський фольклор, актори співають з душею, не виходячи з образів, композитор та акомпаніатор Володимир Соляник їм допомагає, кидає репліки, - і ось короткі пісеньки-рефрени якогось разу вже підхоплюють деякі глядачі. Звичайно, співають вони собі під ніс і частіше в антракті, але знак хороший. Можливо, пісні перетворяться колись на київський фольк. На тлі майже повної відсутнос ті в київських театрах драматургії про сучасне життя в сучасному місті "Четверта сестра" виявилася знаково вдалою, оскільки після багатьох трактувань далекої в часі класики на кін вийшла п ’єса, що стала рідною і для авторів вистави, і для публіки.