Кіно-Театр. 2008. №3
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Кіно-Театр. 2008. №3 by Author "Свято, Роксолана"
Now showing 1 - 2 of 2
Results Per Page
Sort Options
Item "Важливо йти..." - розповідь про Кесльовського(2008) Свято, Роксолана"Важливо йти..." - слова, сказані самим режисером наприкінці життя. Вони стали для автора своєрідним ключем до прочитання біографії та фільмів Кесльовського. "Яким він був насправді? Звідки вийшов? Куди йшов? Як ішов? І що траплялося в дорозі? Що стало причиною міжнародного успіху і якою була його ціна?" — риторично запитує автор у передмові. Кшиштоф Кесльовський - символічна фігура для польського кіно і, мабуть, один із найупізнаваніших східноєвропейських режисерів нового часу в світі. Широкий загал на Заході заговорив про нього доволі пізно, втім реакція на відкриття "нового" імені була незвичайна: про нього активно почали писати — в різних країнах, різними мовами й у різних жанрах (від белетристичних біографій - до фахових кінознавчих досліджень), відбувалися численні ретроспективи його робіт (ігрових, документальних, кіно- й телевізійних), за кордоном організовували навіть виставки його фотографій (фотоцикл "З міста Лодзь" позаминулого року побачили нарешті й кияни в рамках МКФ "Молодість"). Знаковою стала і поява книжки Славоя Жижека, присвячена кінематографу Кесльовського. Іншим, перекладеним різними мовами, виданням стала "Автобіографія" — книжка, що постала внаслідок серії розмов режисера з англійською журналісткою Данутою Сток. Та й нині, хоча минуло вже дванадцять років по його смерті (Кесльовський відійшов 1996 року), в Польщі - та й не тільки - періодично з ’являються фотоальбоми, зібрання спогадів, статті в журналах і наукових збірниках тощо. Кесльовський, усе життя дуже самокритичний, навіть після здобуття найбільших міжнародних нагород продовжував твердити, що є лише "звичайним ремісником і провінційним режисером", і що "нині" (вже після появи на екранах "Трьох кольорів") перебуває в тій точці, з якої Орсон Веллс (до речі, один із його улюблених режисерів) тільки починав свій шлях. Кокетування? Ні, здається, це зовсім невластиво для Кесльовського. Радше надмірна вимогливість до себе, яка часто притаманна великим. Та, на щастя, не їм судити про вартість своїх власних творінь.Item Олександр Довженко: життя великих(2008) Свято, Роксолана"Довженко давно уже визнаний класиком світового кіно, і в цьому напрямі не варто напружуватися і переконувати кого б то не було в тому, який він великий і могутній. Належить спокійно простежити його життя і творчість - у всій їхній непростій гармонії та дисгармонії". Сергій Тримбач, що входив до делегації Спілки кінематографістів, на початку 90-х брав участь у спробі викупити (!) в громадянки Петрової цінні для України документи. Втім, як з’ясувалося, те, що становило інтерес (таємничі цінні документи, про існування яких "свідчать ті, кому довіряла Солнцева - Дерев’янко, Підсуха, московський кінознавець Єфім Лєвін"), дивним чином зникло. А продати українським кінематографістам спробували копії документів, що вже були в київському архіві. Втім надія на наступну серію детективу таки є, адже, за рішенням Солнцевої, доступ до вміщеного у московському архіві щоденника Довженка - "а саме його и закрито для сторонніх очей" - з ’явиться в дослідників уже наступного, 2009-го, року. Можливо, тоді в довженківськіи історії таємниць стане ще менше...