Кіно-Театр. 2008. №3
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Кіно-Театр. 2008. №3 by Author "Гольдштейн, Ізраїль"
Now showing 1 - 1 of 1
Results Per Page
Sort Options
Item "Начальники цієї країни закрили кінохроніку..." : фонозапис спогадів фронтового кінооператора, режисера і оператора студії "Укркінохроніка", народного артиста України Ізраїля Цалевича Гольдштейна, зроблений 25 листопада 1999 року Оленою Савченко(2008) Гольдштейн, Ізраїль"...Після Сталінграда довелося мені знімати сюжети за завданнями Олександра Петровича Довженка для його знаменитих фільмів про визволення України. До речі, коли вже почалось визволення України, за вказівкою Москви нас, кількох кінооператорів, відрядили з фронту піднімати Українську студію хронікально- документальних фільмів, тож Берлін і Прагу в 1945 році мені не довелось знімати. У перші повоєнні роки ми ще деякий час відчували себе найголовнішими. Народ, особливо всякого рангу начальство - заводу, колгоспу, району чи області - хотіло, щоб їх показали, які вони хороші, як відбудовують народне господарство. Уявляєте, студія виробляла в середньому одну частину кожен день, тобто 360 частин у рік! Кіножурнали, документальні фільми, фільми на замовлення, рекламні ролики, діафільми, тобто казки для дітей... всe крутилось, все горіло, все працювало на студії. За цей час, поки я вам розповідаю, мене вже разів десять викликали б на студію, камеру в руки - і гайда на зйомку. Те, що зараз відбувається зі студією, - злочин. Сьогодні ми із захопленням дивимось кіножурнали 1945, 1946, 1947 років, і вони беруть за живе. І навіть не художньою своєю якістю, а тим, що демонструють життя людей в ті роки. Уявіть собі, що років через 20- 25 хтось захоче побачити, що відбувалося в Україні сьогодні, тобто у 1999 році. Те, що знімає сьогодні телебачення, по-перше, не збережеться, по-друге, це - поради дурні, адже вони, крім боїв ОРТ з НТВ, НТВ з ОРТ чи Першого каналу з Третім, нічого не дають. Подивіться сьогоднішні новини: вбили, зарізали, зірвали, і... закінчився випуск. У мене є ось тут хороший журнал. Називається "Кіно-Театр", думаю, ви його хоч раз читали. Тут вони цитату' таку дають: "Хроніка - річ небезпечна для влади. Якби вона знімалася сьогодні, то через багато років, подивившись на наше життя, внуки могли б запитати, а хто ж тоді був начальником у цій країні?". Так ось, щоб не дратувати внуків, начальники цієї країни просто закрили кінохроніку. І я навіть не звинувачую цих бідолах із Мінкультури, бо їм грошей на кіно не дають. Як на документальне, так і на ігрове.Урядова постанова вийшла: "Кінематограф з фінансування зняти". І все. Організовуються фестивалі різні, з інших країн до нас приїздять, а кіно нашого нема. Нема нам що показувати на цих кінофестивалях... Правда, кажуть Мащенко зніматиме десятисерійний фільм про Богдана Хмельницького. Це, виходить, найголовніше, що сьогодні потрібно знімати в Україні 1999 року? І тому мені дуже сумно. І дуже жаль молодих дівчат і хлопців, яких десятками випускає наш інститут театру і кіно, а грошей вони роками не можуть отримати на свої кінодебюти. Отож-бо недаремно останній мій фільм, який зробив на рідній студії, називався "Прощавай, кіно!".