Кіно-Театр. 2006. №1

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26575

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2006. №1 by Author "Косенко, Ганна"

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Грузинська осінь
    (2006) Косенко, Ганна
    Відкриття фестивалю стало помітною подією в насиченному осінньому графіку київських кіноманів. Прийшли також на фільми Грузії й відомі в нашій державі особи. Зокрема, Катерина Ющенко і Юрій Павленко. Перша леді розповіла журналістам, що давно любить грузинське кіно, особливо короткометражне, за його тонкий і влучний гумор. "Нещодавно я спілкувалася з одним грузинським режисером, він мені розповів, що у них знати народну культуру, танці і співи престижно, хотілося, щоб у нас теж так було," — додала Катерина Ющенко. Міністр сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко нагадав, що 26 листопада — це день вшанування тих, хто постраждав від голодомору і сталінських репресій (нас це з братами- грузинами також єднає). Пам’ять загиблих вшанували хвилиною мовчання. Два фільми, які відкривали фестиваль, пропонують два ординально відмінні погляди на сучасну грузинську культуру.
  • Thumbnail Image
    Item
    "Молодість"-35: війна смаків
    (2006) Косенко, Ганна
    35-та "Молодість" залишила присмак солодко- гіркого коктейлю, в який потрапили переважно сімейні драми й мелодрами, трохи комедій і багато стрічок про війну. Присутність або загроза війни як чогось, що дихає в спину, сьогодні відчувається у більшості робіт молодих неєвропейських режисерів, принаймні тих, які подали на конкурс повнометражні стрічки. Зрозуміло, що свій перший фільм хочеться зробити вагомим, сказати ним щось важливе. Це ніби плата за вхід у світ дорослого кіно. Але тривожить те, що для молодих режисерів зі східних регіонів сьогодні важливі не якісь особисті турботи, пов'язані зі становленням у суспільстві, з переживанням досвіду трансгресії чи приватних етичних відкриттів, що ми бачимо в роботах європейців (хай не думають росіяни і турки, що я їм відмовляю в "європейськості", просто залучаю до цього переліку радше як ближчих за культурними ознаками до Сходу). Зараз молодих цікавить тема війни. Чи не тому, що протягом останніх кількох років вона актуалізувалася в медійному просторі, і не тільки у форматі політичних спекуляцій? Можливо, це передчуття загрози і спроба її попередити? Журі, очевидно, більше було схильне до відносно мирних тем. Напевне, це таки справа смаку і данина політкоректності, яка вже стала майже законом у західному суспільстві.