Кафедра української мови
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Кафедра української мови by Author "Кадочнікова, Олена"
Now showing 1 - 4 of 4
Results Per Page
Sort Options
Item Мережеві псевдоніми авторів українських фанфіків(2024) Кадочнікова, Олена; Коцур, КатеринаСтаття присвячена системному дослідженню мережевих псевдонімів авторів нового жанру популярної культури — фанатської літератури (фанфіків). Огляд наукової літератури з досліджуваного питання виявив, що система віртуальної псевдонімії дедалі частіше привертає увагу лінгвістів, проте її теоретичне осмислення досі залишається дискусійним питанням і в українських, і в закордонних мовознавчих колах. На основі прагматично-комунікативного аналізу встановлено неспростовний зв’язок мережевих псевдонімів із персональною ідентичністю їх носіїв. З’ясовано, що мережеві автоніми творців фанатської літератури первинно призначені забезпечити членство особи у віртуальній спільноті, уможлививши реєстрацію на вебресурсі, а також виражають різні складники індивідуальної ідентичності автора: маркують особу як митця-аматора, виражають його ставлення до віртуальної спільноти і бачення свого місця в ній, акцентують певні особистісні характеристики. За принципами створення досліджувані власні назви значною мірою збігаються з традиційними мистецькими псевдонімами, при цьому виявляють і специфічні риси, пов’язані з посиленою увагою до візуальної форми імені, його довжини, вибором номінативних моделей, що зумовлено сформованими традиціями та наявними технічними обмеженнями у віртуальному середовищі. Теоретичне обґрунтування феномену мережевої псевдонімії доповнено описом лінгвістичних ознак мережевих псевдонімів авторів фанфіків. Оскільки практичне опрацювання інтернет-псевдонімів так само вирізняється множинністю підходів до аналізу, здійснено спробу системного опису аналізованої групи самоназв, спираючись на такі критерії: мотивованість, спосіб творення, особливості структури та семантики. Доведено, що номінативні тенденції в аналізованій спільноті хоч і спираються значною мірою на традиційні антропонімні формули, але при цьому тяжіють до максимальної формально-граматичної і семантичної диференціації твірних основ. Визначено, що в такий спосіб автори виявляють свій креативний потенціал, а їх псевдоніми засвідчують неоднорідність складу культурної спільноти. Мережеві псевдоніми користувачів українськомовного сегменту інтернету — строката і динамічна система, що визначає її перспективність для подальших досліджень.Item Мовнокультурний код українського військового волонтерства (на матеріалі назв волонтерських організацій)(2024) Кадочнікова, ОленаУ статті обґрунтовано доцільність застосування міждисциплінарного підходу до аналізу власних назв як вербалізованих знаків культури, зокрема до аналізу назв суспільних об’єднань як знаків суспільно-політичного дискурсу. Об’єктом дослідження стала група онімів на позначення волонтерських об’єднань (ВО), сформованих на території України протягом 2014–2022 р. із метою забезпечити боєздатність та гуманітарні потреби української армії. Визначено, як комунікативна та репрезентативна функції впливають на вибір мотиваційної основи для онімів цієї сфери; простежено також залежність вибору назв ВО від ідеологічних орієнтацій громадян. Схарактеризовано символічний характер мотивованості аналізованих назв та продуктивні моделі їх творення. Ранжовано твірні основи онімів за частотністю і згруповано за стрижневими структурними компонентами на власні назви, репрезентовані а) астіонімами ‒ назви населених пунктів, регіонів, де створені й функціюють ВО; б) хоронімом "Україна" та похідним від нього прикметником; та апелятиви, у семантичній структурі яких актуалізовано семантику а) ‘той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги’; б) ‘разом’, ‘спільно; в) назви історичних подій та явищ, знакових для української культури реалій; г) ‘учасник волонтерського руху’. Установлено, що для творення назв ВО українці використовують переважно етнокультурні знаки, пов’язані з концептосферами національної історії та культури. Докладно проаналізовано систему емоційно-оцінних компонентів значення назв ВО, а також висвітлено їхню роль у формуванні суспільних наративів про причини та природу російсько-української війни. Доведено, що аналізовані оніми можна трактувати як один із ключів до вивчення особливостей національної самоідентифікації українців.Item Сучасна українська мова. Частина І. Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія: навчально-методичний посібник: [препринт](2015) Кадочнікова, ОленаЗавдання курсу «Сучасна українська мова (Фонетика. Орфографія. Лексикологія)» в теоретичному аспекті полягає в актуалізації знань про фонетичну, фонологічну та морфонологічну системи, лексичний, фразеологічний склад сучасної української літературної мови; історію української лексикографії; засвоєнні специфіки зв’язків і залежностей у системі лінгвоодиниць. Частина І «Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія» має на меті дати знання про звукову будову української мови, її самобутність, зокрема вивчити умови і способи творення мовних звуків, їхні акустичні, анатомо-фізіологічні властивості; простежити зміни і чергування, взаємовзв’язок і взаємозумовленість звукових змін; зв’язки між звуковою і писемною формами мови; з’ясувати роль звуків у розрізнюванні значущих елементів мови, розглянути будову складу, особливості наголосу та інтонації української мови; виробити уміння й навички фонетичного, фонологічного, орфоепічного, графічного та орфографічного аналізів слів з історичними коментарями.Item Чи можливо запланувати майбутнє?(2024) Кадочнікова, ОленаРецензія на: Селігей, Пилип. Українська мова у 2222 році: Вступ до лінгвофутурології. (2023). URL: https://akademperiodyka.org.ua/uk/books/seligei/. Статус єдиної державної мови створив для української сприятливі передумови для повноцінного розвитку, однак фактично не усунув труднощів, із якими їй доводиться стикатися в постколоніальній і постлінгвоцидній Україні. Поряд із нагальними питаннями подолання згубних наслідків минулого і гармонізації мовного життя країни сьогодні не менш гостро постає проблема перспективи розвитку української держави загалом і місця української мови в ній зокрема. Попри те, що в українському науковому дискурсі майже немає ґрунтовних футурологічних студій, П. Селігей пропонує увазі читачів перше в українській лінгвістиці комплексне дослідження, загальна мета якого — "з’ясувати можливості для повороту мовознавчої науки до майбутнього, накреслити шляхи примноження її прогностичного потенціалу" (с. 7) та запропонувати бачення перспектив розвитку національної мови.