Кіно-Театр. 2009. №3
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Кіно-Театр. 2009. №3 by Author "Свято, Роксолана"
Now showing 1 - 3 of 3
Results Per Page
Sort Options
Item "Всі ранки світу безповоротно минають..."(2009) Свято, Роксолана13 жовтня 2008 року не стало Ґійома Депардье - актора, на чиєму рахунку понад тридцять кіно- і телевізійних ролей. Чимало для будь-якого актора. Особливо ж для того, який прожив лише тридцять сім років. Ще 1995 року Ґійом отримав найвищу відзнаку французького кінематографа - премію "Сезар" - як молода надія кіно за роль у стрічці П’єра Сальвадорі "Підмайстри". Його ж останні ролі - в експериментальному мюзиклі Сержа Бозона "Франція" чи соціально-психологічній драмі "Версаль" Пера Шоллера - засвідчили, що за ці тринадцять років актор зумів повною мірою утвердитися в французькому кінопросторі, знайшовши в ньому власне, й, до того ж, далеко не останнє місце.Item Олександр Довженко: "Ми були молодими. І більших геніїв од нас не було"(2009) Свято, РоксоланаХудожньо-публіцистичне кіно - жанр доволі специфічний. Виникаючи на межі ігрового кінематографа та документалістики, воно успадковує потенціал обох жанрів, але наражається також і на подвійну небезпеку. З одного боку, це можливість для документаліста не бути нудним і подати історію не у формі лекції, а показати її, так би мовити, "в дії", скориставшись величезним арсеналом виражальних засобів художнього кіно. З іншого ж - відповідальність за факти та їх тлумачення нікуди не зникає: персонажі і події є таки справжніми, а не вигаданими. Тож художності має бути в міру - рівно стільки, аби не втопити документ, а лише увиразнити його.Item У просторі інтерпретацій гоголівських "Мертвих душ"(2009) Свято, РоксоланаІсторія російських екранізацій за Гоголем була б неповною без розмови про "Мертві душі" - твір, який за традицією російського літературознавства вважають одним із центральних не лише в контексті творчості письменника, а й усієї історії російської літератури.